Калодроміус плямистий

Калодроміус плямистий (Calodromius spilotus) належить до родини турунів (Carabidae) ряду твердокрилих (Coleoptera). Це дрібний жук, який часто залишається непоміченим через свій потаємний спосіб життя та маскувальне забарвлення.

Тіло імаго має сплющену форму, що дозволяє комасі легко проникати у вузькі щілини кори дерев. Забарвлення надкрил зазвичай темне з характерними світлими плямами.

Личинки цього виду проходять кілька стадій розвитку, характеризуються видовженим тілом і розвиненим ротовим апаратом, пристосованим для живлення рослинними тканинами.

Дорослі особини мають розвинені крила та здатні до активного перельоту на нові ділянки у пошуках їжі або місць для зимівлі.

Біологія виду тісно пов'язана з дендрофлорою, де жуки проводять більшу частину свого життєвого циклу, ховаючись під корою або в пазухах гілок.

Хоча багато представників родини турунів вважаються ентомофагами, калодроміус плямистий часто зустрічається в садах, де може виступати як шкідник плодових насаджень.

Основними об'єктами ураження є різні види плодових дерев, особливо кісточкові та зерняткові культури, де жук знаходить схованки.

Шкідливість полягає в пошкодженні поверхневих тканин кори, молодих пагонів та бруньок, особливо в періоди їхнього набухання навесні.

Пошкодження послаблюють імунітет дерева, створюючи умови для розвитку вторинних грибкових та бактеріальних хвороб.

У випадках масового розмноження жуки можуть завдавати помітної шкоди молодим саджанцям, об'їдаючи ніжні частини кори, що призводить до засихання окремих гілок.

Активність калодроміуса плямистого починає проявлятися ранньою весною, як тільки середня добова температура повітря піднімається до позитивних значень.

Період найбільшої активності імаго припадає на квітень і травень, коли комахи виходять із місць зимівлі та починають активно харчуватися.

У літній період жуки менш помітні, оскільки переходять до потайного способу життя, ховаючись у тінистих частинах крони або під шарами кори.

Восени спостерігається друга хвиля активності, пов'язана з пошуком укриттів для перезимівлі, що часто збігається зі збором врожаю.

Зимують жуки в стадії імаго в опалому листі, рослинних рештках або тріщинах кори старих дерев, де зберігається відносно стабільний мікроклімат.

Основною ознакою зараження є наявність характерних дрібних вигризів на молодих пагонах та навколо брунькових лусок, які стають помітними при детальному огляді.

При знятті мертвої кори на стовбурах дерев можна виявити самих жуків або продукти їхньої життєдіяльності у вигляді дрібних екскрементів.

Наявність специфічних пошкоджень часто супроводжується камедетечею (гоммозом) у кісточкових культур, що є захисною реакцією дерева.

Послаблення росту верхівкових пагонів у весняний період також може побічно вказувати на присутність цього шкідника в кроні.

Виявлення жуків можливе методом візуального огляду гілок у вечірні години, коли вони стають найбільш рухливими та виходять на поверхню кори.

Ефективним методом боротьби є проведення санітарної обрізки та очищення стовбурів дерев від старої мертвої кори, де комахи полюбляють накопичуватися.

Побілка стовбурів та основ скелетних гілок вапняним розчином з додаванням інсектицидів допомагає знищити зимуючих особин та обмежити їхнє пересування.

При високій чисельності шкідника доцільно застосування дозволених інсектицидів контактно-кишкової дії у фазу «зеленого конуса».

Важливу роль відіграє залучення природних ворогів: комахоїдних птахів та хижих комах, які контролюють популяцію жуків протягом сезону.

• Регулярний огляд дерев.
• Своєчасне знищення опалого листя.
• Використання ловильних поясів на стовбурах.
• Дотримання правил агротехніки саду.
• Застосування біопрепаратів у період вегетації.