Слизовий пильщик

Слизовий пильщик (лат. Caliroa cerasi) належить до ряду перетинчастокрилих, родини справжніх пильщиків. Доросла особина — це комаха з блискучим чорним тілом довжиною до 5 мм.

Найбільш впізнавана стадія — це личинка, яка через рясне виділення слизу дуже нагадує маленького слимака. Цей покрив захищає шкідника від пересихання та зовнішніх загроз.

Тіло личинки має характерну булавоподібну форму: передня частина розширена, а задня — звужена. Колір личинки змінюється від оливкового до темно-коричневого або чорного.

Зимують шкідники у ґрунті у вигляді лялечок, які перебувають у щільних коконах на глибині до 15 см. Весняний вихід імаго збігається з початком активної вегетації дерев.

За сезон розвивається зазвичай дві генерації, що робить цього шкідника надзвичайно небезпечним для стабільного врожаю плодів протягом літа.

Головними об'єктами ураження є кісточкові культури. Найбільше потерпають вишня та черешня, а також слива, алыча, абрикос і персик.

Крім кісточкових, пильщик може оселятися на груші, завдаючи шкоди листковому апарату, що вкрай негативно позначається на якості плодів.

Дорослі комахи майже не завдають прямої шкоди, їхня функція полягає у відкладанні яєць у товщу листка за допомогою особливого пилкоподібного яйцекладу.

Основна шкода зумовлена живленням личинок, які виїдають м'якоть листка, залишаючи лише тонку шкірку та жилки. Це призводить до передчасного відмирання листкової пластинки.

Сильне ураження призводить до повної втрати листя вже до кінця літа, що послаблює дерево перед зимовим періодом і суттєво знижує майбутній врожай.

Перша генерація шкідника проявляється наприкінці весни, після закінчення цвітіння. В цей період самки починають кладку яєць на листя дерев.

Личинки активізуються в червні, саме тоді садівники можуть помітити перші ознаки «обгорання» листя у кроні плодових культур.

Друга, більш чисельна генерація розвивається в липні та серпні. В цей час умови для розмноження стають оптимальними через високу температуру повітря.

Окукливание відбувається в ґрунті, куди личинки спускаються після завершення живлення. Більшість особин другого покоління залишається в ґрунті до наступної весни.

Моніторинг потрібно проводити протягом усього літа, оскільки розтягнутий період розвитку поколінь може призвести до безперервного ураження дерева.

Зовнішні ознаки ураження починаються з появи на листках невеликих світлих плям. Ці зони — ділянки, де личинка виїла внутрішню частину листа, не пошкодивши епідерміс.

З часом шкірка на місці ушкодження висихає і розривається, утворюючи отвори. Листя виглядає скелетованим та нагадує мереживо, а згодом чорніє і засихає.

Самі личинки добре помітні на нижньому боці листка. Вони виглядають як блискучі темні грудочки слизу, що повільно рухаються по поверхні.

Пошкоджене дерево здалеку здається обпаленим вогнем. Це характерна ознака масового поширення слизового пильщика у саду.

При огляді крони можна відчути специфічний запах, а під деревом — помітити екскременти личинок, які мають вигляд дрібних темних гранул.

Осіння або весняна перекопка ґрунту під кронами дерев — надійний спосіб знищити кокони шкідника, що зимують у верхніх шарах землі.

Ручне збирання личинок ефективне лише на поодиноких молодих деревах, де колонії шкідника ще не набули масового характеру.

Хімічні обробки інсектицидами є найбільш дієвим методом у промислових садах та при високій чисельності шкідника на присадибній ділянці.

Для зменшення хімічного навантаження можна використовувати біологічні препарати, які ефективно знищують личинок на ранніх стадіях розвитку.

• Обприскування дерев дозволеними інсектицидами
• Видалення прикореневої порослі, де часто ховаються личинки
• Полив дерев у посушливий період для відновлення сил
• Використання біопрепаратів на основі бактерій
• Моніторинг за допомогою жовтих клейових пасток