Березова попелиця

Березова попелиця (лат. Calaphis) належить до родини Справжні попелиці (Aphididae). Це дрібні сисні комахи, довжина тіла яких становить 2–3 мм, зазвичай жовтуватого або зеленуватого забарвлення.

Характерною ознакою виду є дуже довгі вусики. Ці комахи мають як крилаті, так і безкрилі форми, що дозволяє їм швидко розселятися по всій кроні дерева.

Колонії попелиці концентруються переважно на нижній частині листків, ближче до центральних жилок, де вони отримують доступ до поживних соків і захист від зовнішніх умов.

Цикл розвитку включає зимівлю у стадії яйця, які самки відкладають біля основи бруньок або у тріщинах кори молодих гілок восени.

Ротовий апарат комах пристосований до проколювання епідермісу листка та висмоктування клітинного соку, що є основою їхнього живлення протягом усього літнього періоду.

Основним господарем є береза повисла (Betula pendula). Шкідник завдає значної шкоди декоративним насадженням та молодим деревам у розсадниках.

Висмоктуючи соки, попелиця суттєво послаблює дерево, спричиняючи деформацію листків та загальне уповільнення росту молодих пагонів.

Крім прямої шкоди, попелиця виділяє липку рідину — падь. Це сприятливе середовище для розвитку сажистих грибів, що вкривають листя чорним нальотом.

Порушення процесу фотосинтезу через грибковий наліт призводить до того, що листя передчасно жовтіє та осипається, що негативно впливає на зовнішній вигляд дерева.

Також попелиця є небезпечним переносником вірусних інфекцій берези, тому навіть невеликі колонії можуть стати джерелом поширення хвороб у саду.

Активізація шкідника починається навесні, коли середньодобова температура повітря стабілізується, а на деревах розпускаються бруньки.

Найбільшої чисельності популяція досягає в червні та липні. У цей час розвиток комах відбувається дуже швидко, покоління змінюються одне за одним.

Спекотна та суха погода може дещо стримувати розвиток, проте за наявності гарного поливу дерева залишаються ідеальним місцем для живлення попелиці.

З настанням осені з'являється статеве покоління, яке відкладає яйця для зимівлі. Ці яйця є стійкими до низьких температур і зберігаються до наступної весни.

Періодичний огляд рослин слід проводити з квітня по серпень, звертаючи особливу увагу на молодий приріст пагонів.

Першою ознакою є скручування або зміна форми молодих листків, що стають дрібними та нерівномірно забарвленими.

Поява «медвяної роси» (липкого шару) на листках є надійним показником того, що колонія попелиці вже активно харчується на дереві.

Помітна активність мурашок на гілках берези майже завжди вказує на наявність попелиці, оскільки мурахи «пасуть» комах заради солодких виділень.

Чорний наліт на листі, який легко стирається пальцем, свідчить про розмноження сажистого грибка на виділеннях шкідника.

Передчасне опадання листя у розпал літа є критичною ознакою сильного ураження дерева цим видом комах.

Для захисту дерев варто уникати надмірного підживлення азотом, що робить тканини листя надто ніжними та привабливими для шкідників.

Механічне очищення гілок та видалення найбільш уражених частин крони допомагає суттєво зменшити кількість шкідників без застосування хімії.

Заохочення ентомофагів, таких як сонечка, златоочки та мухи-дзюрчалки, є дієвим біологічним методом стримування популяції.

При критичному ураженні слід використовувати інсектициди системної або контактної дії, які забезпечують тривалий захисний ефект.

• Обприскування інсектицидами на основі тіаклоприду або ацетаміприду;
• Очищення кори восени для руйнування місць зимівлі яєць;
• Використання ловчих поясів або інсектицидних лаків для запобігання пересуванню мурах.