Персикова листова попелиця

Персикова листова попелиця (Brachycaudus schwartzi) належить до ряду рівнокрилих, родини справжніх попелиць. Комаха має невеликий розмір (до 2 мм) та темно-буре забарвлення тіла.

Це однодомний вид, життєвий цикл якого проходить виключно на деревах роду Prunus, найчастіше на персику, не змінюючи господаря протягом вегетації.

Зимує шкідник у стадії яйця, яке самки восени відкладають біля бруньок та у тріщинах кори молодих пагонів, забезпечуючи захист потомству до весни.

Навесні, з настанням стабільного тепла, з яєць виходять личинки-засновниці, що починають інтенсивно харчуватися соками молодого листя.

Протягом сезону розвивається кілька поколінь, включаючи крилатих особин, які забезпечують швидке розселення шкідника по всьому саду.

Основним об'єктом ураження є персик, але попелиця також може завдавати шкоди нектарину, мигдалю та іншим кісточковим культурам.

Шкодочинність полягає у висмоктуванні клітинного соку, що призводить до виснаження рослин та порушення їх фізіологічних процесів росту.

Пошкоджені пагони припиняють ріст, їх верхівки викривляються, що негативно впливає на формування правильної крони та майбутній врожай.

Листя, уражене попелицею, скручується в щільні клубки, жовтіє та передчасно обпадає, що зменшує загальну продуктивність фотосинтезу дерева.

Додатково попелиця є переносником вірусних захворювань, які значно знижують життєздатність дерева та його зимостійкість.

Головним симптомом зараження є скручування та деформація листків на верхівках пагонів, усередині яких утворюються великі колонії комах.

При візуальному огляді нижньої частини листка чітко помітні скупчення дрібних темних комах та їхні личинкові шкурки.

Поява липкого нальоту (медвяної роси) на поверхні листя є наслідком життєдіяльності попелиці; цей наліт є сприятливим середовищем для сажистого гриба.

Масова присутність мурах, які охороняють колонії попелиці заради солодких виділень, є яскравим сигналом про необхідність проведення обробки.

Засихання та опадання молодих зав’язей персика часто стається саме через сильне ураження квітконіжок цією попелицею в період цвітіння та після нього.

Важливим агротехнічним заходом є видалення прикореневої порослі, яка часто стає місцем первинного розмноження шкідника на початку весни.

Необхідно уникати надмірного внесення азотних добрив, оскільки інтенсивний приріст пагонів робить їх привабливими для живлення комах.

Хімічний захист передбачає використання системних інсектицидів у критичні фази розвитку дерева: «зелений конус» або відразу після завершення цвітіння.

Слід заохочувати розмноження ентомофагів — сонечок, златоглазок та хижих клопів, які природним шляхом контролюють чисельність попелиць у саду.

Моніторинг за допомогою клейових пасток дозволяє вчасно виявити появу шкідника та ухвалити рішення щодо застосування засобів захисту рослин.