Багатокрапкова блетиза

Багатокрапкова блетиза (Blethisa multipunctata) є представником родини турунів (Carabidae) ряду твердокрилих. Це комаха середнього розміру, яка зазвичай сягає 10–13 мм у довжину, з характерним металевим блиском надкрил.

Тіло жука має бронзово-чорний відтінок. Головною діагностичною ознакою є наявність глибоких крапкових заглиблень на надкрилах, розташованих чіткими рядами, що й відображено у видовій назві.

Личинки блетизи мають типову для турунів форму: вони рухливі, мають розвинені кінцівки та потужні щелепи. Вони ведуть прихований спосіб життя, мешкаючи у поверхневому шарі ґрунту або під рослинними рештками.

Дорослі особини проявляють високу активність переважно в нічний час. У світлу пору доби вони воліють ховатися під грудками землі, камінням або у густій прикореневій зоні рослин.

Цей вид є типовим представником ентомофауни вологих біотопів, часто зустрічається на полях із високим рівнем ґрунтових вод або на ділянках із надмірним зволоженням.

Хоча більшість турунів є хижаками, багатокрапкова блетиза у специфічних умовах агроценозів може проявляти ознаки пошкодження молодих пагонів сільськогосподарських культур.

Основна шкода завдається у ранні фази розвитку рослин, коли дорослі особини або личинки можуть підгризати ніжні стебла або пошкоджувати кореневу систему проростків.

Найчастіше від діяльності цього жука страждають зернові культури, такі як пшениця та ячмінь, особливо на початкових етапах проростання насіння та формування сходів.

Пошкодження часто мають осередковий характер, виникаючи переважно на перезволожених ділянках поля, де створюються найбільш сприятливі умови для розмноження та живлення цього виду.

За високої чисельності популяції шкідник здатний спричиняти зрідження посівів, що призводить до нерівномірного розвитку культури та подальшого зниження загальної врожайності.

Активність багатокрапкової блетизи розпочинається рано навесні, одразу після танення снігового покриву, коли температура ґрунту досягає порога початку метаболізму комах.

Найінтенсивніший період живлення дорослих жуків припадає на весняні місяці, коли відбувається активне відростання озимих та проростання ярих культур.

Літній період характеризується певним зниженням активності у зв'язку з переходом до розмноження та відкладанням яєць у ґрунтовий субстрат, багатий на вологу.

Восени може спостерігатися друга хвиля активності дорослих особин нового покоління перед відходом комах на зимівлю у глибокі шари ґрунту.

Цикл розвитку виду тісно пов'язаний із гідротермічним режимом ґрунту, тому будь-які коливання вологості суттєво впливають на динаміку чисельності даного шкідника.

Першою візуальною ознакою присутності блетизи є характерні пошкодження молодих стебел на рівні ґрунту, які часто плутають із пошкодженнями дротяником.

Виявити шкідника можна за допомогою встановлення ґрунтових пасток Барбера, які дозволяють оцінити щільність популяції жуків на конкретній ділянці поля.

При огляді посівів слід звертати увагу на ділянки із застойною вологою, де жуки скупчуються в денний час під грудками ґрунту або рослинними залишками.

Непрямою ознакою є наявність на поверхні ґрунту численних ходів, зроблених личинками або дорослими жуками під час пересування у пошуках їжі.

• Пожовтіння або в’янення окремих рослин у фазі сходів.
• Наявність глибоких вибоїн на нижній частині стебла.
• Виявлення імаго під залишками соломи чи бур’янів.
• Нерівномірні проплішини в рядках посівів на вологих місцях.

Основний метод боротьби з багатокрапковою блетизою — дотримання правильних агротехнічних заходів, спрямованих на регулювання водного балансу ґрунту та покращення дренажу.

Важливу роль відіграє якісний обробіток ґрунту, включаючи глибоку оранку, яка руйнує місця укриття жуків та порушує умови їхнього розмноження.

Знищення бур’янистої рослинності на полях та у прилеглих зонах суттєво обмежує кормову базу шкідника та позбавляє його природних сховищ.

Хімічний метод захисту застосовується рідко і лише у разі критичного перевищення економічного порога шкодочинності з використанням інсектицидів контактно-кишкової дії.

Сівозміна є ефективним профілактичним інструментом, що дозволяє знизити накопичення шкідників у ґрунті шляхом зміни культур із різними вимогами до агрофону.