Бігунчик членистий

Бігунчик членистий (лат. Bembidion articulatum) належить до родини турунів (Carabidae) та ряду твердокрилих (Coleoptera). Це невеликий жук, довжина тіла якого зазвичай становить від 3 до 4 міліметрів.

Зовні комаха вирізняється характерним металевим блиском надкрил, що часто мають темний або бронзовий відтінок зі світлішими плямами. Голова та передньоспинка виражені чітко, тіло має обтічну форму, притаманну активним бігаючим хижакам.

Органи зору розвинені добре, що дозволяє імаго ефективно знаходити їжу в ґрунтовій підстилці. Вусики ниткоподібні, середньої довжини, рухливі, що допомагає жуку орієнтуватися у просторі серед рослинних решток.

Відмінною особливістю виду є його висока рухливість. Жуки майже не літають, надаючи перевагу швидкому пересуванню поверхнею ґрунту, що ускладнює їх виявлення при візуальному огляді поля.

Личинки турунів цього виду мають камподеоподібну форму, вони досить рухливі й мешкають переважно у верхніх шарах ґрунту, де проходять основні етапи свого розвитку.

Хоча більшість турунів є хижаками, деякі види з роду Bembidion за браку природної здобичі можуть виявляти фітофагію, пошкоджуючи сходи сільськогосподарських культур.

Шкода завдається переважно в період появи проростків, коли ніжні тканини рослин найбільш вразливі для механічних пошкоджень ротовим апаратом жука.

Найчастіше об'єктами пошкодження стають зернові колосові культури, такі як пшениця та ячмінь, а також деякі види овочевих культур на ранніх етапах вегетації.

Масове скупчення шкідника може призвести до зрідженості посівів, оскільки жуки виїдають сім'ядолі, молоді листочки та ніжні точки росту, що викликає пригнічення або загибель рослини.

Рівень шкодочинності безпосередньо залежить від щільності популяції на одиницю площі та вологості ґрунту, яка сприяє активності цього виду в посівах.

Активний життєвий цикл Bembidion articulatum починається ранньою весною, відразу після прогрівання верхнього ґрунтового шару до додатних температур.

Найбільша чисельність імаго спостерігається наприкінці весни та на початку літа, що збігається з періодом активного росту більшості польових культур.

Зимують жуки переважно у стадії імаго, закопуючись у ґрунт або ховаючись під рослинними рештками, що забезпечує їм високу виживаність у зимовий період.

Протягом сезону спостерігається одне покоління, проте розтягнутість періоду відкладання яєць може призвести до наявності личинок різного віку у ґрунті протягом усієї першої половини літа.

З настанням посушливих періодів активність жуків на поверхні знижується, вони переходять у глибші вологі горизонти ґрунту, очікуючи на сприятливі умови для подальшої життєдіяльності.

Основним ознакою присутності шкідника є специфічні пошкодження молодих листків, які виглядають як дрібні дірочки або виїдені краї листової пластини.

При огляді сходів у ранкові години можна помітити самих жуків, які при спробі їх виявити швидко закопуються в землю або ховаються під грудочки ґрунту.

У місцях скупчення шкідника часто спостерігається загибель проростків ще до моменту їх винесення на поверхню або відразу після сходів, що помилково сприймають за хвороби або несприятливі погодні умови.

Пошкоджені рослини відстають у рості, набувають нехарактерного вигляду, а при сильному ураженні точка росту виявляється повністю знищеною, що веде до зрідженості ряду.

Додатковою непрямою ознакою є наявність великої кількості активних дрібних жуків на клейових пастках, встановлених для моніторингу інших шкідників у посівах.

Основним методом контролю чисельності бігунчика є дотримання сівозміни, оскільки монокультура сприяє накопиченню шкідника в ґрунті.

Важливим елементом агротехніки є глибока зяблева оранка, яка порушує місця зимівлі жуків і сприяє їх загибелі від впливу від'ємних температур.

Використання протруювання насіння інсектицидами системної дії дозволяє захистити сходи від пошкоджень на найперших, найбільш вразливих стадіях розвитку рослини.

При високій чисельності шкідника за порогами економічної шкодочинності можливе застосування обприскування посівів контактно-кишковими інсектицидами у вечірні години, коли жуки виявляють найбільшу активність.

• Вчасне знищення бур'янів позбавляє шкідника кормової бази та місць для укриття.
• Підтримання оптимального рівня родючості ґрунту сприяє швидкій регенерації пошкоджених рослин.
• Моніторинг чисельності за допомогою ґрунтових розкопок допомагає прийняти рішення про доцільність обробки.