Люцернова цикадка

Люцернова цикадка (Austroasca alfalfae) належить до ряду Напівтвердокрилі та родини Цикадки. Це дрібна комаха довжиною від 3 до 4 міліметрів.

Імаго мають світло-зелене забарвлення, що дозволяє їм ідеально маскуватися серед листя кормових трав. Крила прозорі, з характерним ледь помітним відтінком.

Личинки за зовнішнім виглядом подібні до дорослих особин, але значно менші за розміром та не мають розвинених крил. Вони відрізняються надзвичайною рухливістю.

Самки відкладають яйця безпосередньо всередину рослинних тканин, переважно в жилки або стебла, що гарантує захист майбутньому поколінню.

Життєвий цикл пов’язаний із теплими періодами року. Найбільш інтенсивно популяція розвивається за умов посушливого літа та відсутності значних опадів.

Основним господарем шкідника є люцерна, хоча він може харчуватися й іншими представниками родини Бобові, що зустрічаються в агроценозах.

Живлячись соком рослин, цикадки проколюють епідерміс листків, що призводить до порушення фізіологічних процесів та втрати тургору ураженими тканинами.

Масове поширення шкідника зумовлює суттєве зниження врожайності зеленої маси. Рослини стають слабкими, сповільнюють ріст і накопичення білка.

Цикадки є переносниками фітоплазмозів, які вражають судинну систему рослин і призводять до їх передчасного відмирання на великих площах посівів.

Через втрату життєздатності пошкоджених рослин знижується здатність люцерни до швидкого відростання після кожного чергового укосу.

Початкові симптоми зараження проявляються як поява дрібних жовтуватих або білястих крапок на верхній поверхні листової пластинки люцерни.

Подальший розвиток пошкоджень супроводжується пожовтінням країв листків, їх скручуванням та поступовим побурінням всієї вегетативної маси рослини.

Під час обстеження посівів можна помітити, як дорослі цикадки масово підстрибують та перелітають при будь-якому контакті з кущем люцерни.

На нижньому боці листків можна виявити численні колонії личинок, які часто залишаються непоміченими через свій мікроскопічний розмір.

Поля, уражені шкідником, мають вигляд депресивних ділянок, де рослини виглядають пригніченими та мають менш інтенсивний колір у порівнянні зі здоровими.

Основою захисту є своєчасне скошування люцерни, що різко скорочує кормову базу для шкідника і знищує значну частину популяції личинок.

Необхідно підтримувати високу агротехнічну культуру, включаючи знищення бур’янів, які є проміжними господарями для розвитку цикадок.

Застосування інсектицидів має проводитися з урахуванням економічного порогу шкодочинності, щоб уникнути зайвого хімічного навантаження на екосистему.

Вибір препаратів має базуватися на їхній ефективності проти сисних шкідників та дотриманні строків очікування до збирання врожаю або випасу тварин.

• Моніторинг чисельності за допомогою ентомологічного сачка.
• Використання стійких до вилягання та шкідників сортів люцерни.
• Дотримання просторової ізоляції між різними віковими посівами.