Шмельова вогнівка

Шмельова вогнівка (лат. Aphomia sociella) — це комаха з родини Вогнівки (Pyralidae), яка спеціалізується на паразитуванні в гніздах перетинчастокрилих.

Дорослі метелики мають розмах крил від 20 до 40 мм. Самки зазвичай більші за самців, мають коричнево-червоне забарвлення з темними плямами на передніх крилах.

Самці відрізняються світлішим охристим забарвленням, що дозволяє їм краще маскуватися на корі дерев або субстраті біля гнізд під час очікування самок.

Гусениці мають довжину до 30 мм, забарвлення тіла варіюється від брудно-білого до сірого. Голова темна, добре виражена, що характерно для личинок багатьох видів вогнівок.

Життєвий цикл цієї комахи тісно пов'язаний з гніздами шмелів. Вони обирають місця, де є достатня кількість корму: воску, пилку та залишків личинок.

Цей шкідник завдає шкоди передусім гніздам джмелів та ос, що зменшує кількість запилювачів на полях та городах, знижуючи врожайність багатьох сільськогосподарських культур.

В умовах пасіки вогнівка пошкоджує воскові стільники. Гусениці вигризають ходи, які швидко заповнюються павутиною, що робить стільники непридатними для використання бджолами.

Личинки споживають мед, квітковий пилок (пергу) та кокони інших комах, руйнуючи цілісність гніздової структури та призводячи до загибелі розплоду.

Постійна присутність вогнівки змушує бджолину сім'ю або сім'ю джмелів покинути гніздо через неможливість впоратися з інвазією паразитів.

Економічна шкода також проявляється у необхідності проведення частої дезінфекції інвентарю та втраті частини воскової продукції внаслідок пошкоджень.

Період активного льоту метеликів припадає на літні місяці — з кінця травня до кінця серпня, коли спостерігається найбільша активність комах-запилювачів.

Самки відкладають велику кількість яєць, обираючи для цього затишні місця поблизу входу до гнізда шмелів або безпосередньо всередині нього.

Розвиток одного покоління триває близько двох-трьох місяців. За оптимальних температурних умов комахи здатні швидко розмножуватися, захоплюючи нові гнізда.

Зимують переважно гусениці старшого віку в міцних шовковистих коконах, схованих у ґрунті або щілинах споруд, де вони здатні пережити низькі зимові температури.

Навесні, після періоду спокою, гусениці заляльковуються, і через короткий проміжок часу відбувається виліт дорослих метеликів, що дає старт новому циклу розмноження.

Найпершою ознакою зараження є поява павутини, яка стає дуже помітною в місцях зберігання стільників або в самому вулику чи гнізді.

• Наявність ходів, що проходять крізь стільники.
• Накопичення екскрементів гусениць, що схожі на дрібну темну крупу.
• Неприємний запах, що супроводжує процес розкладання залишків їжі та продуктів життєдіяльності гусениць.
• Зміни в поведінці шмелів чи бджіл, які намагаються уникати заражених зон.

Пошкоджені стільники виглядають потьмянілими та забитими сміттям, що створює сприятливе середовище для розвитку плісняви та інших патогенів.

Якщо уважно придивитися до входу в гніздо, можна помітити невеликі частки «сміття», які личинки виштовхують назовні під час побудови своїх павутинних тунелів.

Найбільш ефективною мірою є утримання лише сильних сімей комах, оскільки слабкі гнізда найбільш вразливі до заселення вогнівкою.

Важливим є дотримання чистоти на пасіці та в місцях розведення джмелів, своєчасне видалення старого, пошкодженого воскового матеріалу.

Застосування біологічних препаратів, дозволених для використання в екосистемах, дозволяє пригнічувати розвиток гусениць без ризику для запилювачів.

Організація правильного зберігання стільників: сухі, прохолодні приміщення з хорошою вентиляцією є природним бар'єром для розмноження цього шкідника.

Проведення регулярних оглядів дозволяє вчасно виявити початкові стадії зараження та вжити заходів до того, як популяція вогнівки завдасть незворотної шкоди.