Аноеція

Аноеція (лат. Anoecia) — рід попелиць, що належить до родини Aphididae (справжні попелиці). Це дрібні комахи, що часто мають темне, коричневе або жовтувате забарвлення, з короткими вусиками та специфічною будовою жилкування крил.

У життєвому циклі цього шкідника спостерігається гетероеція — зміна кормових рослин. Первинними господарями зазвичай виступають деревно-чагарникові породи, наприклад, дерен (Cornus).

Для вторинного заселення аноеція переходить на кореневі системи та прикореневі частини стебел трав'янистих рослин, переважно з родини Злакові (Poaceae).

Відмінною особливістю багатьох видів цього роду є їхня здатність існувати у симбіозі з мурахами, які охороняють колонії попелиці в обмін на солодкі виділення (падь).

Визначення конкретних видів роду потребує мікроскопічного аналізу, оскільки морфологічні ознаки імаго та личинок дуже близькі до інших представників підродини Anoeciinae.

Шкідник найбільш небезпечний для зернових колосових культур: пшениці, ячменю, вівса, а також для різних видів кормових і дикорослих злаків.

Пошкодження завдаються як дорослими особинами, так і личинками, які висмоктують соки з коренів та підземної частини стебла злаків, що часто залишається непомітним для агронома на ранніх стадіях.

Серйозної шкоди завдається у посушливі періоди, коли рослини й так відчувають дефіцит вологи, а додаткове виснаження кореневої системи призводить до зниження тургору.

При масовому розмноженні аноеція може провокувати пригнічення росту рослин, пожовтіння та передчасне в'янення посівів, що зрештою негативно позначається на врожайності.

Окрім прямого пошкодження, аноеція може виступати потенційним переносником вірусних захворювань рослин, характерних для злакових агроценозів.

Навесні, після перезимівлі яєць на корі первинних господарів (чагарників), вилуплюються засновниці, які дають початок кільком поколінням.

До початку літа крилаті особини мігрують на вторинні кормові рослини, тобто на посіви зернових або бур'янисті злаки, де утворюють великі колонії.

Протягом літнього періоду розвивається кілька поколінь, при цьому в спекотну погоду плодючість шкідника помітно зростає, досягаючи піку в червні та липні.

Восени відбувається зворотна міграція крилатих самок і самців на первинних господарів для відкладання яєць, що зимують і забезпечують збереження виду в холодний період.

В умовах теплих зим частина популяції може зберігатися на коренях озимих злаків, що ускладнює прогнозування та боротьбу зі шкідником.

На наявність аноеції часто вказує підвищена активність мурах у посівах, які «пасуть» колонії попелиці біля основи стебел або навіть трохи нижче поверхні ґрунту.

При візуальному огляді рослин відзначається загальне відставання у розвитку, пожовтіння нижнього листя та часткова деформація куща, спричинена втратою поживних речовин.

При викопуванні пошкоджених рослин можна помітити скупчення дрібних, часто темних комах на коренях або в області кореневої шийки, а також наявність характерного нальоту паді.

Сильне ураження супроводжується засиханням цілих ділянок посіву, які виглядають як осередки пригнічених, низькорослих рослин на фоні загального поля.

Непрямою ознакою є наявність первинних господарів (дерен, кизил) у безпосередній близькості від сільськогосподарських угідь.

Першочерговою мірою є дотримання агротехніки, що включає глибоку зяблеву оранку, яка руйнує місця локалізації шкідника та знижує чисельність популяції.

Рекомендується знищення бур'янистої рослинності в полях і по краях лісосмуг, оскільки дикі злаки служать резерватором для розмноження аноеції у міжсезоння.

Застосування системних інсектицидів для протруювання насіння ефективно захищає молоді сходи озимих культур від раннього заселення попелицями.

У період вегетації при перевищенні порогу шкодочинності проводять обприскування посівів інсектицидами широкого спектра дії, бажано з трансламінарним ефектом.

Важливо контролювати стан лісосмуг, де ростуть первинні господарі (дерен), і за потреби проводити там ранньовесняні обробки для запобігання міграції попелиці на поля.