Цикадка жилкова

Цикадка жилкова (Anaceratagallia venosa) — це представник ряду Напівтвердокрилих (Hemiptera), що належить до родини Цикадки (Cicadellidae). Це невелике комаха, розмір якої зазвичай становить близько 3–4 мм.

Тіло дорослих особин має сіро-жовте або бурувате забарвлення. Важливою ознакою є наявність темних плям на голові та передньоспинці, а також чіткий малюнок жилок на крилах, що дає змогу легко ідентифікувати цей вид.

Личинки за своєю морфологією схожі на імаго, але значно менші за розмірами, не мають розвинених крил і часто світліші, іноді з ледь помітним зеленим відтінком.

Завдяки розвиненим стрибальним заднім ногам комахи здатні до різких стрибків, що є їхнім головним механізмом захисту від зовнішніх загроз або способом швидкого пересування між рослинами.

Комахи віддають перевагу прихованому способу життя, розміщуючись переважно у нижніх ярусах рослин або на нижній стороні листків, що ускладнює їх раннє виявлення під час огляду посівів.

Anaceratagallia venosa є типовим поліфагом, здатним живитися на багатьох видах культурних рослин та бур'янів, що робить його небезпечним шкідником для агроценозів.

Найчастіше від діяльності цього шкідника потерпають цукровий буряк, картопля, бобові культури (люцерна, конюшина) та багато овочевих рослин з родини Пасльонові.

Живлячись соком рослин, цикадки проколюють покривні тканини своїм ротовим апаратом. Це призводить до виснаження рослини, втрати тургору та порушення фізіологічних процесів фотосинтезу.

Найбільшу небезпеку становить той факт, що ці комахи є переносниками небезпечних вірусних та мікоплазмових захворювань, які спричиняють повну втрату врожаю або зниження його товарної якості.

Навіть при помірній чисельності шкідника, вторинне зараження рослин патогенами може призвести до серйозного пригнічення посівів та суттєвого зменшення кінцевого виходу продукції.

Цикадка жилкова розвивається протягом сезону в декількох генераціях, кількість яких залежить від тривалості теплого періоду та температурного режиму конкретного регіону.

Зимують дорослі особини у стані діапаузи, ховаючись у ґрунті, під рослинними рештками або у прикореневій зоні багаторічних трав, що дозволяє їм легко переживати несприятливі умови.

Навесні, з підвищенням температури повітря до оптимальних значень, комахи виходять із місць зимівлі та починають активне заселення молодих посівів культурних рослин.

Максимальна чисельність популяції зазвичай фіксується у літній період, коли відбувається розвиток найбільш численних поколінь, що зумовлює високий ризик пошкодження сільськогосподарських угідь.

Восени, зі зниженням температурного фону, шкідники мігрують у місця майбутньої зимівлі, поступово концентруючись на стійких до холоду бур'янах або багаторічних травах.

Однією з ознак ураження є поява на листках дрібних білястих крапок — слідів від проколів хоботком, що з часом призводить до мозаїчного пожовтіння та відмирання тканин листкової пластини.

При огляді поля різке збудження і стрибки комах при наближенні людини або проведенні механічної обробки є явним свідченням присутності цикадки у посівах.

Візуальні симптоми вірусних захворювань, що поширюються цикадками, включають курчавість листків, карликовість, зміну кольору на червонуватий або жовтий та загальне пригнічення розвитку рослини.

На нижньому боці листків можна помітити сліди життєдіяльності комах, включаючи липкі екскременти, які стають субстратом для розвитку грибкових інфекцій.

В'янення верхівок рослин у спекотні періоди дня свідчить про значні втрати поживних речовин через активне висмоктування соку колоніями шкідника.

Основним агротехнічним заходом є знищення бур'янів, які є основним кормовим резерватом шкідника, а також проведення якісної зяблевої оранки для знищення місць його зимівлі.

Використання науково обґрунтованих сівозмін та дотримання просторової ізоляції між полями овочевих культур і багаторічними травами мінімізує ризик масового заселення.

За необхідності застосовуються інсектициди системної дії, які забезпечують тривалий захист посівів від повторного заселення цикадками.

Використання біологічних засобів боротьби, зокрема залучення природних ворогів (ентомофагів), сприяє підтриманню балансу популяції шкідника на безпечному рівні.

• Регулярний моніторинг полів за допомогою жовтих пасток.
• Використання протруйників насіння для захисту сходів.
• Вчасне скошування навколопольних бур'янистих ділянок.