Малинова попелиця

Малинова попелиця (лат. Amphorophora agathonica) — дрібна комаха родини Справжні попелиці (Aphididae). Розмір тіла імаго зазвичай складає 2-3 мм, колір варіюється від ніжно-зеленого до жовтуватого.

У циклі розвитку присутні крилаті та безкрилі особини. Безкрилі попелиці мають грушоподібну форму тіла, крилаті — темніші, з вираженою структурою грудей та очей.

Цей вид є спеціалізованим шкідником, що паразитує переважно на представниках роду Rubus. Населення колоній зосереджується на верхівках пагонів та нижній поверхні листя.

Розмножується партеногенезом, що забезпечує швидке заселення плантацій протягом вегетаційного сезону. Комахи мають колючо-сисний ротовий апарат для живлення соком рослин.

Наявність виду на ділянці часто супроводжується активністю мурах, які захищають колонії попелиці заради солодких виділень — паді.

Шкідник завдає шкоди малині та ожині. Основна шкода полягає у висмоктуванні клітинного соку, що призводить до виснаження енергетичних запасів рослини.

Найбільш небезпечною властивістю попелиці є перенесення небезпечних вірусних хвороб, зокрема вірусу мозаїки малини. Інфекція розповсюджується миттєво під час проколювання листків.

Після вірусного зараження кущі втрачають свою продуктивність, ягоди стають дрібними та несмачними, а пагони передчасно зупиняються у розвитку.

При масовому розмноженні попелиці спостерігається деформація листя, яке скручується, жовтіє і згодом передчасно опадає, оголюючи пагони.

Сильне ураження послаблює морозостійкість кущів, що призводить до часткового вимерзання малинника взимку.

Зимує шкідник у вигляді яєць, які відкладаються самками на пагонах малинових кущів біля бруньок. Навесні з яєць виходять личинки-засновниці.

Активне живлення починається з моменту розпускання бруньок. У травні чисельність колоній швидко зростає через високу швидкість розвитку одного покоління.

Влітку з'являються крилаті особини, які здатні до міграції на сусідні ділянки, що спричиняє швидке зараження всього саду.

У спекотні періоди попелиця може бути менш активною через перегрів, проте волога погода сприяє вибуховому росту популяції.

Восени відбувається спарювання, після чого самки відкладають яйця, які забезпечують виживання виду до наступної весни.

Візуально зараження проявляється у викривленні молодих верхівок пагонів. Листя скручується в трубочки або човники, затримуючи ріст всієї гілки.

На поверхні листків та на стеблах можна помітити липкий наліт — падь, яка є сприятливим середовищем для розвитку сажистих грибів.

Поява чорного нальоту на листках є вторинною ознакою зараження, що свідчить про тривалу присутність великої колонії попелиці.

Цвіт малини може бути повністю заселений шкідниками, що призводить до засихання бутонів та відсутності зав'язі на плодових гілочках.

• Деформація верхівкового листя.
• Липкі виділення на стеблах.
• Чорний наліт (сажистий гриб).
• Пригнічений вигляд верхівок пагонів.
• Активний рух мурах по кущах.

Першочергово необхідно проводити санітарну обрізку: видаляти пагони з ознаками вірусних деформацій та спалювати їх для обмеження поширення.

Не допускайте загущення посадок. Помірне внесення азотних добрив та забезпечення достатнього поливу допомагає рослинам швидше відновитися після пошкоджень.

Залучайте корисних комах-ентомофагів. Для цього висаджуйте біля малиннику квітучі рослини, які приваблюють сонечок (божих корівок) та золотовочок.

Для хімічного захисту використовуйте інсектициди системної дії, якщо поріг шкідливості перевищено. Важливо чергувати препарати для уникнення резистентності.

Уникайте обробок під час цвітіння, щоб не нашкодити бджолам. Використовуйте сучасні біологічні засоби на основі грибів-ентомопатогенів.