Яблуневий кліщ

Яблуневий кліщ (Aculus schlechtendali) — мікроскопічний шкідник з родини Еріфіїд (Eriophyidae), що має витягнуте червоподібне тіло довжиною до 0,2 мм.

Це шкідник, якого неможливо побачити без спеціального обладнання. Він має жовтувато-буре забарвлення, що дозволяє йому майстерно маскуватися на корі та листках дерев.

Зимують дорослі особини (самки) під лусками бруньок, у тріщинах кори гілок або в місцях прикріплення листків, де вони ховаються від несприятливих зимових температур.

Навесні, під час розпускання бруньок, кліщі виходять зі своїх сховищ і починають активне живлення на молодих листках, щойно вони з'являються на пагонах.

За сприятливих погодних умов за один вегетаційний сезон може розвиватися велика кількість поколінь, що зумовлює швидке поширення шкідника по всьому саду.

Шкідник уражує переважно яблуню, проте може зустрічатися на інших плодових культурах. Він висмоктує сік з тканин листя, порушуючи фізіологічні процеси рослини.

Внаслідок виснаження клітинами шкідника листки втрачають свій природний колір, стають тьмяними та набувають характерного «іржавого» відтінку, що є наслідком пошкодження епідермісу.

Масове розмноження кліща призводить до передчасного опадання листя в середині літа, що негативно позначається на закладанні генеративних бруньок на наступний рік.

Яблуневий кліщ пошкоджує також плоди, на яких з’являється груба оржавленість шкірки. Це значно погіршує товарний вигляд продукції та знижує її лежкість при зберіганні.

Сильне ураження послаблює дерево, робить його менш стійким до низьких зимових температур та інших хвороб, що може призвести до поступового зниження врожайності.

Зовнішні ознаки ураження проявляються у вигляді зміни забарвлення нижньої сторони листка, яка стає коричневою або бронзовою через некроз клітин під впливом слинних ферментів кліща.

Листя скручується вздовж центральної жилки, стає жорстким, шкірястим та втрачає свою еластичність, що добре помітно при порівнянні з непошкодженими пагонами.

На поверхні плодів виникають сітчасті ушкодження або потемніння шкірки. У місцях великих колоній кліщів поверхня шкірки може стати шорсткою та сухою.

Верхівкові пагони часто зупиняються у своєму розвитку, мають вкорочені міжвузля, оскільки шкідник обирає для живлення найбільш ніжні та молоді тканини дерева.

При огляді під лупою на листках можна побачити велику кількість дрібних, блискучих яєць та рухливих дорослих особин, особливо в зоні біля основних жилок листка.

Захист саду повинен базуватися на інтегрованій системі, що поєднує моніторинг чисельності популяції та вчасне застосування акарицидних препаратів.

Важливо проводити обробки в критичні періоди розвитку шкідника — навесні під час розпускання бруньок та на початку літа, коли спостерігається пік міграції кліщів.

Використання біологічних засобів, таких як хижі кліщі-фітосейїди, дозволяє ефективно стримувати розмноження шкідника без значного хімічного навантаження на екосистему саду.

Агротехнічні заходи, включаючи правильне обрізання та достатнє забезпечення водою та поживними речовинами, сприяють підвищенню власного імунітету дерева.

• Застосування акарицидів контактної та системної дії.
• Використання препаратів на основі сірки у весняний період.
• Захист та розмноження в саду корисних комах-ентомофагів.
• Видалення і спалювання сильно уражених гілок після виявлення вогнищ.