Мала воскова міль

Мала воскова міль (Achroia grisella) належить до ряду лускокрилих, родини вогнівок. Це невеликий метелик, дорослі особини якого мають сірувато-жовтий колір, а їх розмах крил становить 15–25 мм.

Самці цього виду за розмірами помітно менші за самок. Метелики ведуть переважно нічний спосіб життя, тому їх рідко можна побачити на пасіці вдень, якщо вони не знаходяться у стані спокою на поверхнях.

Личинки малого виду воскової молі мають біле або сірувате забарвлення з темною головною капсулою. Вони досить рухливі та здатні швидко пересуватися між стільниками, ховаючись у товщі воску.

Життєвий цикл шкідника складається з чотирьох стадій: яйце, гусениця, лялечка та імаго. Швидкість розвитку залежить від температурного режиму, при цьому в теплих умовах міль розмножується надзвичайно швидко.

Зимують шкідники у формі гусениць або лялечок у щілинах вулика, сотосховищах або в залишках воскової сировини, що дозволяє їм виживати навіть у несприятливі періоди.

Основну шкоду завдають гусениці, які харчуються воском, залишками коконів, пергою та медом. Вони прокладають у стільниках численні ходи, що призводить до руйнування воскових стінок комірок.

Мала воскова міль часто віддає перевагу краям стільників або ділянкам, які недостатньо охороняються бджолами. Це робить її небезпечною для слабких сімей, які не можуть контролювати весь об'єм гнізда.

Під час живлення гусениці обплітають стільники павутиною, що робить їх непридатними для використання бджолами. Сильне ураження призводить до повної руйнації сотової рамки.

Окрім механічного знищення стільників, шкідник є переносником небезпечних інфекційних захворювань, зокрема американського та європейського гнильцю, що загрожує здоров’ю всієї пасіки.

У місцях зберігання суші міль здатна знищити весь запас рамок за один сезон, якщо не забезпечено належних умов ізоляції та обробки матеріалу від шкідників.

Наявність густої павутини на поверхні стільників або всередині ходів є першим і найочевиднішим сигналом активності личинок молі на пасіці.

На дні вулика часто накопичується своєрідна крихта — це продукти життєдіяльності личинок, які виглядають як дрібний, темний порошок, що висипається із пошкоджених комірок.

При візуальному огляді рамок можна помітити прогризені ходи, які стають особливо помітними, якщо піднести рамку до світла. Пошкоджені місця втрачають свою структурну цілісність.

Якщо ви помітили дорослих метеликів, що вилітають з вулика у вечірній час, це свідчить про високу чисельність популяції молі всередині сім'ї, яка потребує негайного втручання.

Зміна кольору воску в місцях пошкодження на більш темний або сірий через накопичення екскрементів та залишків павутиння також є діагностичною ознакою зараження.

Найкращий спосіб захисту — утримання сильних сімей. Бджоли в потужних родинах самостійно виявляють і видаляють личинок воскової молі, підтримуючи чистоту в гнізді.

Необхідно суворо дотримуватися санітарних вимог: своєчасно вибраковувати старі стільники, не залишати у відкритому доступі віск та пергові рамки, які є ідеальним живильним середовищем.

Для обробки сотосховищ використовують біологічні препарати на основі бактерій, які безпечні для людей та бджіл, але згубно діють на гусениць воскової молі.

Хімічні методи боротьби, такі як фумігація парами оцтової кислоти, повинні проводитися згідно з інструкцією, щоб не пошкодити бджолопродукти та не отруїти бджіл при наступному використанні рамок.

Застосування низьких температур взимку є одним із найекологічніших способів очищення суші. Проморожування рамок протягом кількох діб при температурі нижче -10°C гарантовано знищує всі стадії розвитку молі.