Тверда сажка пшениці

Інфекція передається переважно через заражене насіння та ґрунт, де спори можуть зберігатися тривалий час. Зараження відбувається під час проростання зерна, коли інфекція проникає в колеоптиле проростка.

Міцелій гриба росте всередині стебла, розвиваючись разом із точкою росту рослини. До моменту колосіння патоген досягає зав'язі, повністю заміщуючи вміст зернівки на масу теліоспор.

Біологія патогену залежить від вологості та температури. Оптимальні умови для зараження — прохолодна погода з температурою ґрунту в межах +5...+12°C та помірною вологістю.

Теліоспори мають сітчасту оболонку та характерний запах риби. Під час збирання врожаю вони вивільняються, забруднюючи здорове насіння та ґрунт, забезпечуючи поширення хвороби на наступні сезони.

Вражені рослини мають спотворені колоски, в яких замість нормального зерна формуються так звані «сажкові мішечки». Вони щільні, темно-коричневого кольору, заповнені чорним порошком спор.

Збитки від хвороби полягають не тільки у зниженні маси врожаю, а й у різкому погіршенні якості борошна. Запах триметиламіну, що виділяється спорами, робить зерно непридатним для харчових цілей.

На полях ознаки стають помітними лише в період дозрівання. Хворі рослини часто дещо нижчі, ніж здорові, з вужчим листям та деформованими колосками, що можуть бути менш щільними.

Колоски здорової пшениці поникають під вагою зерна, тоді як уражені твердою сажкою залишаються прямостоячими. Оболонки зернівок залишаються цілими до моменту механічного пошкодження при збиранні.

Ефективний захист починається з використання сертифікованого насіння, перевіреного на наявність спор. Обов'язковим заходом є хімічне протруювання насіння системними фунгіцидами.

Агротехнічні методи включають оптимальні строки посіву, що дозволяють рослинам швидко пройти фазу вразливості, а також використання стійких до патогену селекційних сортів.