Псевдопезикула трахеїфільна

Біологічний цикл гриба включає стадію утворення апотеціїв на перезимованому листі винограду. Навесні, при підвищенні вологості та температури, з них вивільняються спори, що стають джерелом первинного зараження молодих листків.

Гриб здатний проникати безпосередньо в провідну систему рослини. Розвиваючись у судинах, він виділяє токсини та механічно блокує переміщення води та поживних речовин, що призводить до загального системного ураження лози.

Влітку на уражених тканинах утворюється конідіальне спороношення (Phialophora tracheiphila). Ці спори переносяться вітром та краплями дощу на здорові листки, забезпечуючи швидке поширення інфекції в межах одного виноградника.

Патоген має високу здатність до виживання, зберігаючись у вигляді міцелію в ураженій деревині та залишках листя. Це створює постійне джерело інфекції, яке важко повністю усунути без комплексного підходу.

Головною культурою, що страждає від діяльності цього гриба, є виноград культурний. Ураження призводить до зниження фізіологічної активності рослин та суттєвого зменшення кількості врожаю.

Хвороба вражає листя, що викликає порушення процесів фотосинтезу. Це негативно позначається на накопиченні цукрів у ягодах, що знижує якість виноматеріалу та робить урожай непридатним для переробки.

При сильному розвитку патогена спостерігається передчасне опадання листя, що значно ослаблює кущ перед зимовим періодом. Послаблені лози стають менш стійкими до низьких температур, що часто призводить до їх вимерзання.

Ураження суцвіть та гребенів гроздей призводить до засихання та осипання зав'язі. Це прямим чином впливає на товарність продукції, роблячи грона розрідженими та неконкурентоспроможними.

В окремих випадках, при відсутності належного догляду, інфекція може призвести до повної втрати врожаю на окремих ділянках виноградника, що створює значні економічні збитки для господарства.

Візуальні симптоми хвороби стають помітними вже на початку літа. На листках з'являються характерні плями, колір яких залежить від сорту винограду: жовтий або оранжевий для світлих сортів, та червоно-бурий або коричневий для темних.

Плями мають чіткі межі, обмежені дрібними жилками листка, що надає їм кутастої форми. З часом центр плями відмирає, тканина стає сухою та ламкою, що призводить до появи дірок на листі.

Масове поширення плям охоплює майже всю площу листка, внаслідок чого він буріє та опадає завчасно. Це явище нагадує передчасне осіннє забарвлення листя, через що хвороба і отримала назву «краснуха».

На соцветтях симптоми проявляються як швидке побуріння та в'янення окремих квіток. Уражені частини суцвіття поступово відмирають, що супроводжується масовим опаданням недорозвинених плодів.

• Поява жовтих або червоних плям на листі.
• Некротизація ділянок листової пластинки.
• Масове передчасне опадання листя.
• Засихання суцвіть та китиць.
• Зниження цукристості ягід.

Основним санітарним заходом є ретельне збирання та спалювання або глибоке загортання в ґрунт опалого листя. Це дозволяє знищити апотеції гриба, що зимують у них.

Агротехнічні заходи повинні бути спрямовані на створення умов для інтенсивної циркуляції повітря в кущах. Своєчасна підв'язка, пасинкування та видалення зайвих пагонів значно знижують рівень вологості.

Для хімічного контролю рекомендується використовувати фунгіциди контактної та системної дії. Особливу увагу варто приділити обробкам у фазу появи перших листків та перед цвітінням винограду.

Використання препаратів на основі міді після обрізки та в період вегетації допомагає стримувати розвиток конідіальної стадії гриба. Важливо чергувати діючі речовини для запобігання виникненню резистентності.

Регулярний огляд плантацій дозволяє виявити ранні ознаки ураження. У разі виявлення вогнищ, важливо провести локальну обробку фунгіцидами та посилити контроль за станом рослин на цій ділянці.