Церкоспороз винограду

Міцелій патогена розростається всередині тканин листка, поступово руйнуючи хлоропласти та клітинну структуру, що призводить до появи типових некротичних плям.

Розмноження відбувається за допомогою конідій, які активно поширюються вітром та краплями дощу під час вегетації. Вся життєва стратегія гриба спрямована на швидке захоплення нових ділянок листя.

Зимує гриб у формі грибниці або склероціальних утворень на опалому листі, яке не було вчасно прибране з виноградника, що створює постійне джерело інфекції.

Оптимальні умови для розвитку включають стабільно високу вологість та помірно теплу температуру, що дозволяє спорам активно проростати протягом усього літа.

Головною культурою-господарем є виноград культурний (Vitis vinifera). Хвороба найбільш поширена у вологих регіонах з частими туманами або при надмірному поливі.

Уражаються переважно старі листки нижнього ярусу, але при високій інфекційній нагрузці патоген швидко переходить на молодий приріст та черешки.

Шкодочинність проявляється у порушенні процесів фотосинтезу, що призводить до загального виснаження виноградного куща та зниження якості врожаю.

Заражені листки передчасно відмирають, що зменшує накопичення цукрів у ягодах та погіршує визрівання лози, готуючи її до зимового періоду.

Хронічне зараження церкоспорозом значно знижує зимостійкість та продуктивність виноградника в наступні роки експлуатації.

Перші ознаки ураження стають помітними у другій половині літа, коли на листках з'являються окремі розмиті плями коричневого кольору.

На нижній поверхні уражених ділянок формується густий наліт оливкового або бурого відтінку, що складається з органів спороношення гриба.

Верхня сторона листка в місцях плям поступово знебарвлюється, згодом тканина відмирає, стаючи крихкою та сухою, утворюючи некротичні ділянки.

При ураженні черешків виникають видовжені темні смуги, які можуть перешкоджати нормальному живленню грона, викликаючи часткове в'янення ягід.

• Поява бурих плям на листках.
• Оливковий наліт на нижній стороні листка.
• Поступове всихання уражених ділянок.
• Передчасний листопад на інфікованих кущах.

Основним заходом боротьби є ретельна санітарна обробка виноградника, зокрема збір та спалювання опалого листя, де зберігається збудник хвороби.

Агротехнічні методи, такі як проріджування пагонів, регулярне пасинкування та правильне підв’язування, сприяють кращій циркуляції повітря та висиханню листя.

Хімічний захист передбачає використання фунгіцидів контактної та системної дії, які ефективно пригнічують розвиток грибних спор на поверхні рослин.

Періодичність обробок встановлюється залежно від погодних умов, причому особливу увагу слід приділяти періодам після затяжних дощів та випадання роси.

Застосування калійних добрив сприяє зміцненню клітинних стінок виноградної лози, роблячи її менш вразливою до проникнення гіф патогенного гриба.