Моніліальний опік кісточкових

Гриб зимує у формі міцелію в уражених гілках, сухих плодах та тріщинах кори дерев. З настанням весни патоген активізується, починаючи продукувати конідії для розповсюдження.

Життєвий цикл включає фазу зараження через квітки під час їхнього розпускання. Вологі та прохолодні погодні умови є ідеальними для проростання спор та колонізації рослини.

Здатність гриба швидко поширюватися вітром та дощем робить його одним із найнебезпечніших збудників у промислових садах, що потребує постійного моніторингу.

Патоген має високу агресивність, здатен повністю знищити цвіт та значну частину вегетативної маси дерева за короткий проміжок часу.

Найбільшої шкоди зазнають вишня, черешня, абрикос, персик та слива. Уражаються як генеративні органи (квітки, зав’язь), так і вегетативні (гілки, пагони).

Хвороба призводить до масової загибелі квіток, внаслідок чого дерево не дає врожаю. Подальше поширення гриба вглиб деревини спричиняє засихання цілих гілок.

Втрати врожаю можуть сягати 80-100%, якщо не вжити вчасних заходів захисту під час цвітіння. Хвороба також суттєво послаблює імунітет дерев до інших несприятливих факторів.

Плоди, уражені грибом, швидко гниють і стають джерелом інфекції для всього саду. Гниття плодів відбувається як на дереві, так і під час зберігання після збору врожаю.

Системне ураження може призвести до передчасної загибелі молодих насаджень, що вимагає проведення постійних реанімаційних заходів у саду.

Першим видимим симптомом є раптове зів'янення квітів, які стають коричневими, але не опадають, створюючи вигляд «обпечених» вогнем ділянок крони.

На пагонах з'являються характерні виразки, що супроводжуються виділенням камеді, що блокує судини дерева та призводить до швидкого відмирання пагонів.

При високій вологості на уражених частинах з'являється сірий наліт — це конідіальне спороношення гриба, що слугує розсадником для вторинних заражень.

Листя на хворих гілках засихає, скручується і часто залишається висіти на дереві до кінця сезону. Дерево виглядає наче обпалене паяльною лампою.

На плодах спочатку утворюються бурі плями, які швидко охоплюють весь плід, після чого він муміфікується, стаючи твердим та зморшкуватим чорним утворенням.

Основою контролю є агротехнічні заходи: видалення всіх уражених частин дерева з обов'язковим захопленням здорової тканини та їх негайне спалювання.

Регулярне прибирання муміфікованих плодів, що залишилися в кроні або на землі, критично важливе для розриву циклу розвитку інфекції.

Хімічний захист передбачає обприскування фунгицидами в критичні фази розвитку дерева: від початку «рожевого бутона» до завершення цвітіння.

Використання препаратів на основі міді восени після листопаду та навесні до розпускання бруньок допомагає суттєво зменшити кількість зимуючого інфекційного фону.

• Проріджування крони для зменшення вологості навколо гілок.
• Збалансоване живлення для зміцнення клітинних стінок рослини.
• Контроль шкідників, що пошкоджують плоди та кору дерева.