Вірус карликовості нуту

Збудник поширюється за допомогою комах-переносчиків, зокрема попелиць (Aphididae). Передача вірусу відбувається після живлення переносчика на зараженій рослині.

Вірус системно вражає рослину, локалізуючись у флоемі, що призводить до загального пригнічення розвитку культури та порушення відтоку асимілятів.

Для ідентифікації вірусу в польових умовах використовують методи візуального аналізу, проте для точного підтвердження необхідно застосовувати методи ІФА або ПЛР.

Природними резерваторами вірусу є бур'яни родини бобових та багаторічні бобові культури, з яких він поширюється на поля нуту.

Основним господарем вірусу є нут (Cicer arietinum). Хвороба суттєво обмежує виробництво цієї культури у посушливих та напівпосушливих зонах землеробства.

При інтенсивному розвитку інфекції спостерігається значна втрата врожаю, що може становити понад 80% від загального обсягу продукції на заражених ділянках.

Рослини, що були заражені на ранніх стадіях розвитку, зазвичай не формують повноцінного врожаю, залишаючись карликовими протягом усього вегетаційного періоду.

Насіння, яке формується на хворих рослинах, має низьку схожість і слабку енергію проростання, що негативно впливає на якість посівного матеріалу наступного року.

Зараження призводить до зниження якості зерна: зменшення розміру та маси 1000 насінин, що знижує товарні якості врожаю.

Активізація хвороби тісно пов'язана з циклами міграції попелиць. Найбільша небезпека зараження виникає під час масового розмноження цих комах у весняний період.

Підвищена вологість та помірні температури сприяють швидкому наростанню чисельності переносників, що веде до швидкого поширення вірусу по полю.

У літні місяці розвиток хвороби може призупинитися, проте первинне інфікування, яке відбулося навесні, залишається незворотним для окремих рослин.

Перезимувавши у кореневищах багаторічних рослин, вірус навесні знову стає доступним для переносників, які переносять його на молоді сходи нуту.

Агротехнічні умови, такі як зрошення, можуть опосередковано впливати на поширення вірусу, створюючи сприятливе середовище для розвитку популяцій комах.

Головним симптомом є карликовість: міжвузля стають короткими, рослина набуває вигляду "кущика" або розетки, що суттєво відрізняється від здорових посівів.

Листя зазвичай набуває хлоротичного або навіть антоціанового забарвлення, часто скручується і виглядає потовщеним порівняно з нормальними листками.

Уражені рослини мають пригнічений вигляд, їх ріст практично зупиняється, що робить їх помітними на фоні здорового травостою на полі.

Цвітіння відбувається дуже пізно або взагалі відсутнє, а ті боби, що зав’язуються, є деформованими, дрібними та містять мало насіння.

Загальне ослаблення фізіологічних функцій призводить до того, що рослини стають більш вразливими до інших захворювань та несприятливих умов середовища.

Контроль популяції комах-переносчиків є фундаментом захисту. Необхідно застосовувати інсектициди на ранніх етапах розвитку культури для запобігання передачі вірусу.

Важливо забезпечувати просторову ізоляцію між посівами нуту та іншими бобовими, особливо багаторічними, які є джерелами інфекції.

Використання стійких сортів залишається найбільш економічно вигідним та екологічно безпечним методом контролю цієї вірусної інфекції в агровиробництві.

Своєчасне знищення бур’янів на краях полів зменшує кількість місць, де можуть зимувати або розмножуватися комахи-переносники вірусу.

Дотримання сівозміни дозволяє розірвати ланцюг передачі вірусу та зменшити інфекційне навантаження на ґрунт і посівну площу.