Вірус звичайної мозаїки квасолі
Довідник · Збудники

Вірус звичайної мозаїки квасолі

Broad bean

Вірус звичайної мозаїки квасолі (Bean common mosaic virus, BCMV) належить до роду Potyvirus родини Potyviridae. Це збудник вірусної хвороби, який вражає переважно культури роду Phaseolus, включаючи квасолю овочеву та зернову.

0 позицій

Вміст розділу

Нічого не знайдено за обраними фільтрами. Спробуйте змінити запит.

Вірус звичайної мозаїки квасолі

Вірусні частинки мають ниткоподібну структуру та містять одноланцюгову РНК. Його біологічна особливість полягає у здатності до тривалого збереження в насіннєвому матеріалі, що є ключовим фактором інфекційного циклу.

Окрім насіння, вірус зберігається у тканинах багаторічних бур'янів із родини бобових, які виступають природними резерваторами. В умовах полів джерелом інфекції стають падалиця та бур'янисті рослини, що перезимували.

Переносниками вірусу в посівах є різні види попелиць, зокрема бобова та горохова попелиця. Зараження відбувається неперсистентним способом: комаха набуває здатності переносити вірус через декілька секунд після живлення на хворому примірнику.

Швидкість поширення патогену значною мірою залежить від активності популяції комах-векторів та погодних умов, що сприяють їхньому розмноженню під час вегетаційного періоду культурних рослин.

Патоген завдає шкоди широкому колу сільськогосподарських культур, особливо квасолі, сої та віці. Навіть при слабкому ураженні спостерігається зниження загальної енергії росту та пригнічення фотосинтетичної активності рослин.

Найбільша шкода фіксується при інфікуванні рослин на ранніх етапах розвитку. Це призводить до значної затримки росту, зменшення кількості бобів та формування пустотілих або дрібних насінин, що значно знижує товарний вигляд врожаю.

Вірусна інфекція порушує процеси формування білків та цукрів у рослині, що робить її вразливою до екстремальних умов середовища — посухи, заморозків або конкуренції з бур'янами. Рослини стають слабкими та виснаженими.

В умовах сильного ураження спостерігається масова загибель молодих зав'язей, що спричиняє критичне зниження врожайності. У виробничих масштабах втрати продукції можуть сягати до 70-80% залежно від стійкості сорту.

Особливу небезпеку становить латентне (приховане) перенесення вірусу через насіння, яке візуально здається здоровим. Це створює хибне уявлення про чистоту посівного матеріалу перед початком посівної кампанії.

Основним симптомом хвороби є мозаїчний малюнок на листі, який складається з чергування плям світло- та темно-зеленого кольору. Нерідко спостерігається пожовтіння жилок (хлороз) та загальна зміна кольору листя.

Листя часто деформується, стає зморшкуватим, краї загинаються донизу або догори. Рослини мають вигляд пригнічених, їх міжвузля вкорочені, що створює ефект карликовості всього куща порівняно зі здоровими рослинами.

У багатьох випадках спостерігається некротичне ураження тканин, особливо при зараженні сортів із чутливою реакцією. Це може проявлятися як поява коричневих плям на стеблах, листках або навіть на бобах під час їх дозрівання.

Порушення росту призводять до того, що квітки утворюються в меншій кількості, а плоди формуються деформованими, часто із плямами або зміненою пігментацією. Насіння також може набувати мозаїчного забарвлення.

  • Мозаїчність та хлороз листя
  • Деформація та скручування листових пластин
  • Пригнічення росту та карликовість
  • Некротичні плями на бобах
  • Зниження кількості зав'язей

Фундаментальним заходом захисту є висівання виключно здорового насіння, отриманого на спеціалізованих насінницьких ділянках. Обов'язковим є лабораторний контроль посівного матеріалу на наявність вірусної інфекції.

Важливим є впровадження у виробництво високоврожайних сортів, які мають генетичну резистентність до основних штамів вірусу. Селекція в цьому напрямку залишається головним інструментом стримування поширення хвороби.

Заходи щодо боротьби з попелицями повинні включати моніторинг чисельності комах та застосування інсектицидів у критичні фази розвитку культури. Контроль популяції векторів суттєво зменшує швидкість поширення вірусу в межах посіву.

Просторове розміщення посівів бобових культур подалі від багаторічних посадок, а також своєчасне видалення бур'янів, що можуть бути резерваторами вірусу, є ефективними агротехнічними кроками для профілактики.

Після завершення вегетації слід видаляти та знищувати всі рослинні рештки, які можуть зберігати вірус у зимовий період. Також необхідно проводити санітарну очистку інструментів, що контактували з хворими рослинами.