Вірус некротичного пожовтіння жилок буряка

Віріони патогена мають паличкоподібну форму та містять одноланцюгову РНК. Цей вірус є вузькоспеціалізованим і потребує наявності специфічного переносника для зараження рослин.

Роль головного переносника виконує ґрунтовий облігатний паразит Polymyxa betae. Це мікроскопічний грибоподібний організм, що мешкає на коренях рослин.

Вірус здатен тривалий час зберігатися в стані спокою всередині цист (покоячих спор) гриба Polymyxa betae, які знаходяться в ґрунті до десяти років.

Зараження відбувається виключно через ґрунтову вологу, де зооспори гриба, що містять вірус, проникають у кореневі волоски буряка під час активного росту.

Основною культурою, що страждає від вірусу, є цукровий та столовий буряк. Ураження призводить до порушення обміну речовин у рослині та пригнічення її розвитку.

Економічні збитки проявляються у вигляді зниження врожайності коренеплодів та зменшення виходу цукру, що суттєво впливає на рентабельність виробництва.

Патоген створює умови для розвитку вторинних інфекцій, оскільки уражена коренева система стає більш вразливою до ґрунтових патогенних грибів та бактерій.

У посівах спостерігається нерівномірність розвитку рослин, що ускладнює догляд за плантацією та проведення технологічних операцій під час збирання врожаю.

Вірус має здатність до системного поширення, тому навіть локальне зараження одного кореня призводить до інфікування всієї судинної системи рослини.

Активізація вірусу припадає на весняний період, коли ґрунт прогрівається до температури +10...+12°C і стає достатньо вологим для руху зооспор гриба-переносника.

Найбільш сприятливі умови для поширення хвороби спостерігаються в роки з дощовою весною та помірною температурою повітря влітку.

Розвиток симптомів найбільш помітний у першій половині вегетаційного сезону, починаючи з появи перших справжніх листків і до середини літа.

Під час посушливих періодів візуальні прояви хвороби можуть стихати, оскільки активність переносника Polymyxa betae суттєво знижується через нестачу вологи.

Після завершення вегетації вірус переходить у покоячу стадію разом із спорами гриба в ґрунті, де успішно перезимовує, очікуючи сприятливих умов наступного року.

Головним діагностичним ознакою є поява на листках характерного пожовтіння жилок, яке часто нагадує візерунок у формі зигзагів або окремих жовтих плям.

Рослини, уражені вірусом, часто відстають у рості, їхні листки можуть бути трохи деформованими, а загальний вигляд посівів стає строкатим та нерівномірним.

На коренях іноді спостерігається посилене розгалуження (бородоподібність) та утворення дрібних бічних корінців, що вказує на сильне ураження вірусом.

• Пожовтіння жилок листя з характерним малюнком.
• Пригнічення росту коренеплодів та зменшення маси.
• Деформація та скручування листових пластинок.
• Нерівномірність розвитку рослин на полі.

Важливо відрізняти симптоми BSBV від наслідків дефіциту мікроелементів, оскільки пожовтіння при вірусному ураженні не зникає після підживлення рослин.

Дотримання науково обґрунтованої сівозміни з перервою у вирощуванні буряка не менше 4-5 років є ключовим заходом для зменшення популяції переносника.

Використання стійких до ризоманії та інших ґрунтових вірусів гібридів дозволяє мінімізувати вплив інфекції на майбутній урожай та якість продукції.

Покращення дренажного стану полів дозволяє зменшити ризики поширення зооспор Polymyxa betae у ґрунті, оскільки вони потребують вільної води.

Ретельна очистка сільськогосподарської техніки після завершення робіт на заражених полях запобігає рознесенню інфікованого ґрунту на здорові ділянки.

Боротьба з бур'янами-резерваторами вірусу, зокрема видами родини Амарантові, сприяє розриву циклу розвитку інфекції на полях господарства.