Столбур пасльонових

Збудником захворювання є фітоплазма Candidatus Phytoplasma solani. Це спеціалізований облігатний паразит, що вражає флоему рослин і не має клітинної стінки. Належить до класу Mollicutes.

У природі збудник зберігається в корінні багаторічних бур'янів, таких як берізка польова, осот та бодяк, які слугують резерватором інфекції в міжсезоння.

Переносником столбуру є комахи-цикадки, переважно Hyalesthes obsoletus. Процес передачі є персистентним: після живлення на зараженій рослині комаха стає здатною переносити фітоплазму протягом усього життя.

Фітоплазма не передається механічним шляхом під час догляду за рослинами або через насіння. Основним вектором поширення залишаються заражені комахи, що мігрують із бур'янів на культурні посадки.

Для лабораторної ідентифікації патогена застосовуються методи ПЛР, що дозволяють точно визначити наявність ДНК фітоплазми в тканинах рослин.

Хвороба вражає широкий спектр культурних рослин родини Пасльонові (томати, перець, баклажани, картопля), а також овочеві та технічні культури.

Найбільші економічні збитки спостерігаються в південних регіонах, де сприятливі кліматичні умови для розмноження цикадок та раннього зараження посівів.

При ураженні томатів урожайність знижується на 50–90%. Плоди стають дрібними, жорсткими, втрачають товарний вигляд та смакові якості, часто непридатні до споживання.

Сильне ураження картоплі призводить до дегенерації бульб: при посадці зараженого матеріалу наступного року з'являються кволі, ниткоподібні сходи, що не дають врожаю.

Крім пасльонових, фітоплазма вражає виноград (викликаючи «золотисте пожовтіння»), моркву та деякі декоративні рослини.

Зараження відбувається в період активної міграції цикадок, що зазвичай припадає на травень–червень. Пік активності збігається з фазою цвітіння та початку формування плодів.

У посушливі та спекотні роки інтенсивність розвитку хвороби зростає, оскільки пересихання бур'янів змушує цикадок мігрувати на культурні рослини.

Інкубаційний період захворювання становить від 2 до 4 тижнів залежно від температури повітря та стадії розвитку рослини.

Найнебезпечнішим періодом вважається фаза активного росту, оскільки інфекція швидко поширюється судинами флоеми, викликаючи системне ураження.

До кінця сезону ознаки стають максимально вираженими, проте рослина до цього моменту вже втрачає свою продуктивність.

Перші ознаки з'являються на верхівках: листя дрібнішає, скручується, набуває хлоротичного або фіолетового забарвлення, а краї загинаються догори.

Квітки зазнають патологічних змін: пелюстки зеленіють, зростаються, стають недорозвиненими, а маточки та тичинки деформуються, унеможливлюючи запліднення.

У томатів спостерігається «стовбуризація»: плоди стають твердими, безсмачними, погано забарвлюються всередині, а насіння в них майже відсутнє.

Коренева система уражених рослин поступово буріє і відмирає, рослина стає карликовою та швидко в'яне за нестачі вологи.

• Дрібнішання листя.
• Позеленіння пелюсток квіток.
• Деформація квітів.
• Червоне забарвлення верхівкових листків.
• Тверді, неїстівні плоди.

Основний метод — знищення бур'янів-резерваторів (берізка польова, осот) на полях та прилеглих територіях, що позбавляє цикадок місць розмноження.

Проведення інсектицидних обробок проти цикадок під час їх масового вильоту та міграції значно знижує ризик зараження.

Використання стійких або толерантних сортів і гібридів томатів та картоплі дозволяє мінімізувати втрати під час епіфітотій.

Просторова ізоляція посівів пасльонових від багаторічних трав'янистих заростей перешкоджає проникненню інфекції на ділянки.

Під час вирощування картоплі критично важливо використовувати лише здоровий насіннєвий матеріал, вільний від фітоплазмозів.