Фітоплазма

Фітоплазми — це спеціалізовані дрібні прокаріоти, які належать до класу Mollicutes. Вони не мають клітинної стінки, що є їхньою визначальною біологічною особливістю та причиною високої вразливості поза межами носія.

Ці організми є облігатними паразитами, які колонізують ситоподібні трубки флоеми рослин. Вони використовують поживні речовини господарської рослини для власного розмноження, блокуючи при цьому нормальний рух асимілятів.

Геном фітоплазми є значно редукованим, що підкреслює їхню повну залежність від рослини-господаря та комах-переносників. Вони не здатні розмножуватися на штучних поживних середовищах, як бактерії.

Для точної діагностики в лабораторних умовах використовують методи ПЛР, що дозволяють виявити специфічні послідовності ДНК патогена у зразках тканин рослини або у тілі комахи-переносника.

Систематичне положення фітоплазм відносить їх до окремого роду Phytoplasma, що об'єднує велику кількість видів, здатних викликати різноманітні патології у флорі.

Фітоплазми спричиняють широкий спектр хвороб, таких як стовбур пасльонових, золотисте пожовтіння винограду, а також різноманітні прояви карликовості та відмирання пагонів у плодових культур.

Вплив на сільське господарство є критичним: уражені культури втрачають здатність до нормального плодоношення, що призводить до повного або часткового знищення врожаю на великих площах.

Патоген переноситься переважно комахами ряду Hemiptera, зокрема цикадками та листоблішками. Під час харчування соком рослини комаха впорскує фітоплазму у флоемні тканини, де вона швидко поширюється.

Шкодочинність виявляється не лише у загибелі рослин, а й у значному зниженні якості продукції — погіршуються смакові властивості плодів, змінюється їхня форма та поживна цінність.

Економічні втрати від фітоплазмозів можуть сягати критичних позначок у регіонах, де умови сприяють активному розмноженню комах-переносників та наявності широкого кола бур'янів-резерваторів.

Активізація хвороб відбувається протягом вегетаційного періоду, коли спостерігається найбільша активність комах-переносників. Зазвичай це період з кінця травня до початку осені.

Зимують фітоплазми у кореневищах багаторічних рослин, у бур'янах, а також у тілі зимуючих дорослих комах (імаго) деяких видів цикадок.

Поширення патогену тісно пов’язане з міграціями переносників. Спекотна і суха погода стимулює їхній розвиток, що створює оптимальні умови для спалахів інфекції на полях.

Первинні симптоми часто стають помітними лише в другій половині літа, коли патоген накопичується у достатній кількості для порушення системних функцій організму рослини.

Циклічність інфекції залежить від екологічної ситуації в агроценозі: наявність джерел інфекції та чисельність комах визначають інтенсивність розповсюдження хвороби у наступні сезони.

Основними ознаками ураження є хлороз та зміна кольору листя, яке часто набуває жовтуватого або червоно-фіолетового відтінку. Спостерігається виражена деформація листових пластинок.

Типовим є прояв «відьминих мітел» — надмірне утворення слабких бічних пагонів, що створює ефект густого куща. Також часто спостерігається позеленіння квітів (віресценція).

Уражені рослини зупиняються у рості, спостерігається карликовість міжвузлів. Коренева система розвивається слабко, що робить рослину вразливою до посухи та інших несприятливих чинників.

На плодах спостерігається деформація, затримка дозрівання та зміна внутрішньої структури. Плоди можуть втрачати товарний вигляд і ставати непридатними для переробки.

• Пожовтіння та скручування країв листя.
• Поява численних пагонів (відьмині мітли).
• Позеленіння квіткових пелюсток.
• Загальна затримка розвитку та карликовість.
• Передчасне опадання зав’язі та плодів.

Контроль фітоплазмозів базується на інтегрованому захисті, головною метою якого є знищення комах-переносників за допомогою своєчасних обробок інсектицидами системної дії.

Важливим заходом є регулярна прополка та знищення бур'янів по краях полів, оскільки вони виступають основним джерелом інфекції для переносників у міжсезоння.

Слід використовувати лише сертифікований, оздоровлений посадковий матеріал. Вибракування хворих рослин на ранніх стадіях дозволяє локалізувати вогнище інфекції.

Дотримання просторової ізоляції між полями з різними культурами дозволяє зменшити ризик міграції комах-переносників від заражених ділянок до здорових.

Впровадження стійких сортів залишається найбільш ефективним методом мінімізації економічних втрат, оскільки боротьба з переносниками не завжди дає стовідсотковий результат.