Спіроплазма цитрусових

Спіроплазма цитрусових (Spiroplasma citri) — це грамнегативна бактерія без клітинної стінки, що належить до класу Mollicutes. Вона має характерну спіралеподібну форму, завдяки якій отримала свою назву, і веде паразитичний спосіб життя у судинах флоеми.

Даний мікроорганізм є спеціалізованим внутрішньоклітинним паразитом. Його життєдіяльність повністю залежить від ресурсів рослини-господаря та комах-переносників, у яких він також здатний розмножуватися.

Основний спосіб передачі збудника — через комах-векторів, зокрема цикадок (найбільш відома Circulifer tenellus), які переносять бактерію під час живлення соком інфікованих рослин.

Виявлення патогену ускладнюється його внутрішньосудинним характером, тому для діагностики застосовуються виключно сучасні молекулярно-біологічні методи, такі як ПЦР-діагностика.

Спіроплазма здатна виживати у широкому колі рослин, що робить її небезпечною для різних сільськогосподарських угідь, а не лише для цитрусових гаїв.

Від інфекції найбільше страждають цитрусові культури: апельсини, лимони, грейпфрути та мандарини. Найбільш вразливими є апельсинові дерева, на яких хвороба проявляється найбільш агресивно.

Окрім цитрусових, патоген уражає представників родин хрестоцвітих, пасльонових та багатьох бур'янів, що ускладнює проведення профілактичних заходів.

Збудник викликає системне захворювання, відоме як «stubborn disease», яке призводить до значної втрати врожаю та погіршення товарних якостей плодів.

Ураження судинної системи рослини призводить до порушення обміну речовин, що проявляється у затримці росту пагонів та передчасному старінні дерев.

Пошкоджені дерева не піддаються лікуванню хімічними препаратами, тому єдиним наслідком хвороби є поступове зниження економічної рентабельності плантації.

Одним із головних візуальних симптомів є мікрокарпія — утворення дрібних та деформованих плодів, які часто набувають асиметричної або викривленої форми.

Листя на хворих деревах стає дрібним, схильним до хлорозу, часто спостерігається нетипове посилення розгалуження, що надає кроні «кущистого» вигляду.

Плоди часто мають змінений смак, стаючи гіркими або кислими, а також відзначається їх нерівномірне дозрівання — одна частина плоду може бути стиглою, інша — зеленою.

На ранніх стадіях хвороби спостерігається вкорочення міжвузлів пагонів, що призводить до щільного розташування листя, яке виглядає нездоровим та тьмяним.

В кінцевій стадії інфекції дерево перестає плодоносити, крона поступово всихає, починаючи з периферійних гілок, що свідчить про глибокі системні порушення.

Основою захисту є використання виключно здорового сертифікованого садивного матеріалу, який пройшов фітосанітарну сертифікацію на відсутність патогену.

Контроль популяції цикадок за допомогою інтегрованих систем захисту (ІСЗ) дозволяє суттєво обмежити поширення збудника у новостворених садах.

Видалення та спалювання сильно уражених дерев є обов'язковим заходом для зменшення інфекційного навантаження на здорові ділянки плантації.

Боротьба з бур'янами навколо саду є критично важливою, оскільки вони можуть бути резерваторами для переносників інфекції у періоди відсутності цитрусових культур.

Регулярний моніторинг стану дерев дозволяє виявити ранні ознаки зараження та вчасно вжити заходів щодо локалізації вогнищ інфекції на території господарства.