Псевдомонас радициперда

Pseudomonas radiciperda — це грамнегативна фітопатогенна бактерія, що належить до родини Pseudomonadaceae. Вона є вузькоспеціалізованим збудником, здатним активно розщеплювати рослинні тканини за рахунок виділення комплексу протеолітичних ферментів.

Мікроорганізм представлений рухливими паличками, що мають джгутики, які дозволяють їм швидко пересуватися у ґрунтовому розчині до коріння рослин-господарів. Це забезпечує високу швидкість первинного зараження.

Біологічно цей вид характеризується високою екологічною пластичністю, проте основна стратегія виживання базується на тісній асоціації з кореневими виділеннями (ексудатами) культурних рослин.

У лабораторних умовах ідентифікація проводиться шляхом висіву на селективні середовища, де бактерія утворює колонії з характерним слизовим блиском, що є діагностичною ознакою роду.

Генетичний апарат бактерії дозволяє їй адаптуватися до широкого спектра умов середовища, включаючи зміну кислотності ґрунту, що робить її стійким патогеном у різних агрокліматичних зонах.

Бактерія вражає переважно кореневу систему овочевих культур, таких як томати, огірки, перці та деякі коренеплоди. Найбільшої шкоди завдається розсаді та молодим рослинам у період активного росту.

Основною формою ураження є бактеріальна гниль коренів, яка призводить до руйнування внутрішньої структури кореневої системи, перетворюючи тканини на слизову масу без чіткої структури.

В результаті ураження рослина втрачає здатність до поглинання води та поживних елементів. Це призводить до передчасного старіння, в’янення та зниження врожайності на 30-50% залежно від інтенсивності зараження.

Уражені ділянки коріння стають вхідними воротами для вторинної інфекції, включаючи грибкові патогени, що ще більше ускладнює діагностику та боротьбу з хворобою в полі.

Економічна шкода також пов'язана із необхідністю списання заражених площ та витратами на проведення дезінфекції ґрунту або заміну субстрату в теплицях.

Розвиток патогену тісно пов'язаний із вологістю ґрунту. Найбільш активне поширення спостерігається у весняний період при затяжних дощах або надмірному поливі в закритому ґрунті.

Температурний режим 18-22°C є оптимальним для метаболізму бактерії. При підвищенні температури вище 30°C активність патогена дещо знижується, проте він зберігає життєздатність у стані спокою.

Поширення інфекції в межах ділянки відбувається переважно через поливну воду та брудний сільськогосподарський інвентар, яким переноситься заражений ґрунт.

Восени бактерія переходить у фазу виживання, зберігаючись у рослинних рештках та верхньому шарі ґрунту до настання наступного вегетаційного сезону.

Періодичні обробки ґрунту можуть сприяти перенесенню інфекції в нижчі шари, звідки бактерія може вражати нові корені рослин, що розростаються.

Першими зовнішніми ознаками є пригнічення росту та зміна забарвлення листя на світло-зелене або жовтувате, що нагадує дефіцит азоту, але при цьому коріння вже має ознаки руйнування.

При огляді підземної частини рослини видно, що кінчики коренів стають темними, втрачають пружність і легко відриваються при легкому натягу.

Внутрішні тканини кореня в місці зараження стають водянистими та мають специфічний кислуватий запах, що є наслідком діяльності ферментів бактерії.

В’янення рослин, яке спочатку з’являється лише в найспекотніші години дня, з часом стає постійним, оскільки провідна система кореня повністю втрачає функціональність.

У важких випадках спостерігається випадіння рослин (осередкове відмирання), коли заражені екземпляри гинуть цілими групами в місцях найбільшого накопичення вологи.

Боротьба базується на інтегрованому захисті, що включає агротехнічні, біологічні та хімічні заходи. Головна мета — розірвати ланцюг передачі патогена.

Важливим заходом є використання стійких сортів та оздоровленого насіння, а також дотримання сівозміни з культурами, які не є господарями для цього патогена.

Застосування бактеріальних препаратів-антагоністів на основі Bacillus та Trichoderma створює біологічний бар'єр навколо кореневої системи, запобігаючи колонізації псевдомонадами.

У разі виявлення хвороби в теплиці необхідно негайно обмежити полив, покращити аерацію ґрунту та провести обробку фунгіцидами, дозволеними для використання проти бактеріозів.

• Дезінфекція інструментів та тари після кожного циклу вирощування.
• Контроль вологості ґрунту, уникнення перезволоження.
• Видалення хворих рослин разом із прикореневою грудкою землі.