Псевдомонас фусковагіна

Збудник Pseudomonas fuscovaginae належить до царства Бактерії (Bacteria), типу Pseudomonadota, роду Pseudomonas. Це грамнегативна, рухлива паличкоподібна бактерія, що є небезпечним фітопатогеном.

Цей мікроорганізм виробляє специфічний коричневий пігмент, який накопичується у тканинах рослини-господаря, що і дало назву виду в контексті симптоматики захворювання.

Бактерія є факультативним анаеробом, яка найкраще розвивається за умов помірних температур та високої вологості повітря, типових для рисових чеків.

Лабораторна ідентифікація включає посів на селективні середовища, вивчення біохімічних маркерів та використання методів молекулярної діагностики (ПЛР).

Здатність бактерії до тривалого виживання у ґрунті та на рештках рослин робить її складним об'єктом для боротьби в умовах інтенсивного землеробства.

Головною культурою, що уражається патогеном, є рис (Oryza sativa). Хвороба відома як бура гниль піхви листа, що є критичною для продуктивності рослин.

Окрім рису, бактерія може вражати окремі види злакових бур'янів, що забезпечує підтримку популяції патогена на полях у період відсутності основної культури.

Шкодочинність виражається у пошкодженні піхов листків, що оточують метелку, яка ще не вийшла назовні, що блокує нормальний процес виходу соцветь.

Ураження призводить до стерильності колосків або формування щуплого зерна низької якості, що суттєво зменшує загальний валовий збір врожаю рису.

В умовах сприятливих для епіфітотії, площа ураження може стрімко зростати, що призводить до значних економічних втрат для господарства.

Найбільша активність розвитку інфекції спостерігається під час фази виходу рослин у трубку та початку викидання волоті, коли рослини максимально вразливі.

Прохолодна погода у поєднанні з надмірними опадами під час вегетації є основними факторами, що провокують масове поширення хвороби в агроценозах.

Поширення патогена в межах посіву відбувається через краплі дощу, поливну воду та комах-переносників, що механічно транспортують бактерії між рослинами.

Біологічний цикл включає інфікування через природні отвори на поверхні листків, після чого бактерії швидко заселяють міжклітинний простір, руйнуючи тканини.

Після завершення вегетації бактерії переходять у стан спокою, зберігаючись у насіннєвому матеріалі, ґрунті або на неперегнилих залишках рослин.

Перші симптоми проявляються у вигляді коричневих плям на листкових піхвах, які поступово збільшуються, набуваючи темного, майже чорного забарвлення.

При спробі метелки вийти з ураженої піхви, вона часто виявляється деформованою, з ознаками некрозу або гниття, що перешкоджає нормальному запиленню.

На поверхні уражених тканин часто можна помітити наліт бактеріального ексудату, який після висихання виглядає як тонкий блискучий шар чи скоринка.

Зернівки уражених рослин часто мають нехарактерний темний колір, вони стають крихкими або взагалі не утворюються через ранню загибель репродуктивних органів.

Загальний стан посівів при сильному ураженні виглядає пригніченим, із вираженими ознаками затримки росту та передчасного пожовтіння нижніх листків.

Використання здорового насіння, що пройшло фітосанітарний контроль, є першочерговим заходом для запобігання занесенню інфекції на нові поля.

Дотримання сівозміни з чергуванням рису з культурами, які не є господарями для цього патогена, є ефективним способом очищення ґрунту від інфекції.

Регулювання режиму поливу та оптимізація норм азотних добрив допомагають зміцнити імунітет рослин та зробити їх менш вразливими до бактеріозу.

Якісна глибока оранка та знищення пожнивних решток мінімізують резерви патогена, що залишаються в ґрунті після збору врожаю.

Застосування бактерицидних препаратів (зокрема на основі міді) на ранніх етапах розвитку волоті дозволяє призупинити розвиток хвороби в осередках зараження.