Псевдомонас альбопреципітанс

Pseudomonas alboprecipitans (в сучасній таксономії часто класифікується як Pseudomonas avenae або Acidovorax avenae subsp. avenae) є грамнегативною рухливою паличкоподібною бактерією. Вона належить до родини Pseudomonadaceae та є типовим фітопатогеном, що уражує судинну систему рослин.

Мікроорганізм здатний синтезувати специфічні ферменти, що руйнують клітинні стінки рослини-господаря, спричиняючи некротичні ураження тканин. Бактерія здатна тривалий час зберігатися в рослинних рештках, насінні та ґрунті.

Для ідентифікації в польових умовах найчастіше використовують візуальний огляд симптомів, але для точного підтвердження виду необхідно проводити лабораторний аналіз, включаючи висів на поживні середовища.

Характерною ознакою бактерії на штучних поживних середовищах є формування білуватого осаду, що і дало назву виду alboprecipitans.

Життєвий цикл патогена тісно пов’язаний з вологістю повітря та ґрунту, оскільки бактерії потрібна крапельна волога для пересування та проникнення через продихи рослин.

Основною культурою, що уражується цим збудником, є кукурудза, на якій хвороба проявляється у вигляді бактеріальної плямистості або смугастості листя. Рідше патоген може уражувати овес, просо та інші злакові трави.

Бактерії потрапляють у тканини рослини через механічні пошкодження або природні отвори, після чого колонізують міжклітинний простір і судинну систему, порушуючи обмін речовин.

Розвиток захворювання призводить до суттєвого зменшення площі фотосинтезуючої поверхні листа через загибель тканин. Це викликає значний недобір урожаю зерна та зеленої маси.

Найбільша шкода фіксується на посівах із надмірною вологістю, а також при вирощуванні схильних до захворювання гібридів кукурудзи у регіонах з частими дощами.

Хворі рослини стають менш стійкими до несприятливих погодних умов і частіше піддаються вторинному ураженню грибковими інфекціями.

Активний розвиток інфекції спостерігається в періоди високої вологості та помірних температур. Оптимальними умовами є температура +25...+30 градусів Цельсія.

Первинне зараження зазвичай починається наприкінці весни або на початку літа після періодів дощів, які сприяють розбризкуванню бактеріального ексудату від хворих рослин до здорових.

Протягом вегетаційного періоду бактерія може давати кілька поколінь, поширюючись через краплі дощу, поливну воду та комах, що пошкоджують тканини рослин.

Критичним періодом для інфікування є фаза активного росту, коли рослина найбільш вразлива до проникнення збудника через пошкоджені тканини.

До кінця сезону швидкість поширення хвороби зменшується, проте збудник успішно перезимовує в рослинних залишках, зберігаючи інфекційний потенціал на наступний рік.

Перші симптоми виглядають як дрібні водянисті плями, які з часом витягуються в поздовжні смуги, що розташовуються паралельно жилкам листка.

Колір уражених ділянок змінюється від світло-жовтого до коричневого. У вологу погоду на уражених місцях виступає крапельний бактеріальний ексудат, який після висихання перетворюється на плівку.

У занедбаних випадках окремі плями зливаються, спричиняючи повне відмирання листка або навіть загибель цілої рослини при ранньому зараженні.

При ураженні сходів рослини можуть відставати в рості, деформуватися або повністю гинути через некроз судинної системи.

• Поздовжня смугастість листя.
• Водянисті некротичні плями.
• Виділення бактеріального слизу на поверхні листка.
• Пожовтіння та швидке засихання листкової пластинки.

Основою захисту є дотримання сівозміни, що передбачає виведення сприйнятливих культур з поля на декілька років, та ретельна заробка рослинних решток.

Необхідно використовувати виключно сертифікований насіннєвий матеріал. Протруювання насіння фунгіцидами системної дії суттєво зменшує ризик раннього зараження.

Під час вегетації ефективним методом є обробка посівів препаратами на основі міді, які пригнічують розвиток бактерій на поверхні листя.

Важливо боротися зі шкідниками, оскільки будь-які пошкодження тканин стають вхідними воротами для інфекції. Також слід контролювати розвиток бур’янів, які можуть бути резерваторами бактерій.

Селекція стійких гібридів залишається найбільш ефективним і екологічно безпечним заходом для тривалого контролю захворювання на великих площах.