Буркхолдерія плантарії

Burkholderia plantarii — це грамнегативна бактерія, збудник бактеріального гнильця рису. Вона належить до родини Burkholderiaceae і є значною загрозою для рисових посівів.

Патоген характеризується здатністю виробляти трополон, який є ключовим фітотоксином, відповідальним за некротичні процеси в тканинах рослин.

Бактерія є рухливою завдяки наявності джгутиків, що дозволяє їй активно пересуватися у водному середовищі рисових чеків.

Для ідентифікації виду часто застосовують молекулярно-генетичні методи, оскільки морфологічні ознаки колоній можуть збігатися з іншими представниками роду Burkholderia.

Здатність до тривалого виживання в ґрунті та на насінні робить цей організм стійким до несприятливих умов середовища.

Основним об'єктом ураження є рис (Oryza sativa). Хвороба найбільш інтенсивно проявляється на початкових етапах розвитку культури, спричиняючи загибель значної кількості всходів.

Ураження кореневої системи призводить до припинення живлення рослини, що спричиняє її швидке в'янення та подальшу загибель.

Бактеріоз також може вражати вже дорослі рослини, викликаючи деформації стебел та зниження продуктивності метелок.

Економічна шкода від патогена полягає у випаданні значної частки посівів, що вимагає проведення пересіву та додаткових витрат на фунгіциди та бактеріциди.

Пошкоджені тканини стають вразливими до вторинної інфекції, що ще більше погіршує загальний фітосанітарний стан поля.

Розвиток патогену починається одночасно з проростанням насіння, особливо за умов підвищеної вологості та температури від 25 до 30 градусів Цельсія.

У рисових системах іригації бактерії поширюються разом із водою, заражаючи здорові ділянки посівів протягом короткого часу.

Найбільш активне поширення спостерігається у весняний період, коли розсада є найбільш чутливою до інфекційного впливу бактерій.

Загущені посіви створюють ідеальні мікрокліматичні умови для розмноження Burkholderia plantarii, підвищуючи ризик епіфітотії.

Літні періоди з рясними опадами також можуть сприяти відновленню активності патогену в ґрунті та на залишках рослин.

Візуально хвороба проявляється почорнінням проростків, їх розм'якшенням та характерним гнильним запахом при масовому ураженні.

Листя молодих рослин стає хлоротичним, втрачає тургор і з часом засихає, що призводить до загального зрідження посівів.

• Почорніння та гниття прикореневої зони.
• Гальмування росту та нетипове викривлення стебла.
• Утворення слизових крапель на поверхні стебел.
• Швидка загибель проростків у вологому ґрунті.

Системне ураження призводить до повної втрати функціональності провідної системи рослини, внаслідок чого воно не отримує поживних речовин.

Захист посівів починається з використання якісного насіннєвого матеріалу, очищеного від бактеріальної інфекції.

Важливим заходом є знезараження насіння перед висівом за допомогою спеціальних препаратів, що мають бактерицидну дію проти даного патогену.

Дотримання сівозміни та ретельне видалення рослинних решток попереднього врожаю допомагає зменшити інфекційний фон на полі.

Регулювання рівня води в рисових чеках дозволяє обмежити швидкість поширення бактерій по площі посіву.

При виявленні ознак захворювання доцільно застосовувати медьвмісні препарати, які ефективно стримують розвиток бактеріальних хвороб рису.