Пажитниця льонова (Lolium remotum Schrank) є однорічною злаковою рослиною з родини Тонконогових (Poaceae), яка широко поширена і часто зустрічається як бур’ян на посівах технічних, овочевих та зернових культур. Особливо небезпечна для льону, від якого отримала свою назву, а також може засмічувати посіви кукурудзи, соняшнику, сої, ріпаку і пшениці. Рослина характеризується високою насіннєвою продуктивністю та гарною адаптацією до різних ґрунтово-кліматичних умов, що сприяє її швидкому розповсюдженню та стійкості.
Морфологічно пажитниця льонова має прямостояче гладке стебло заввишки від 30 до 100 см, вузькі лінійні яскраво-зелені листки з шорсткою поверхнею. Суцвіття являє собою видовжене колос з розташованими на осі колосками. Коренева система мічкувата і добре розгалужена. Розмножується переважно насінням, яке здатне зберігати життєздатність у ґрунті до п’яти років.
Пажитниця льонова є важливою кормовою та газоноутворювальною культурою, стійкою до витоптування і швидко відновлюваною після скошування. Перший укіс можна проводити вже через 5-6 тижнів після сівби, при цьому вихід сіна становить від 30 до 60 центнерів з гектара за сезон. Вона добре поєднується з білою конюшиною, що робить її цінним компонентом кормових угідь. Водночас, як бур’ян, пажитниця конкурує з культурними рослинами за воду, світло і поживні речовини, ускладнює догляд за посівами та прибирання врожаю, знижуючи якість лляного волокна і насіння. Для профілактики і боротьби з нею застосовують сівозміну з чергуванням дводольних і злакових культур, раннє боронування, глибоку зяблеву обробку ґрунту, очищення посівного матеріалу, а також механічні та хімічні методи, включаючи використання гербіцидів-грамініцидів.
