Водяна полівка, також відома як європейська водяна щур (лат. Arvicola amphibius), являє собою ссавця з родини хом'якових. Цей звірок мешкає переважно вздовж берегів річок, озер і ставків, однак його можна зустріти й на луках, городах, полях та в садах. Незважаючи на свою назву, водяна полівка не обмежується водними територіями: у сухі періоди вона мігрує, а після спаду рівня води повертається на колишні місця проживання. Тіло тварини овальної форми, з вкороченою мордою і короткими вухами. Шерсть м'яка і шовковиста, хвіст покритий волоссям і прикрашений пензликом довжиною близько 0,5 см, що відрізняє його від інших гризунів, наприклад, ондатри або пацюка. Розміри тіла варіюються залежно від регіону та кліматичних умов, довжина становить від 11 до 26 см, а хвіст досягає від половини до двох третин довжини тіла. Вага дорослих особин коливається від 120 до 330 грамів. Харчування водяної полівки різноманітне і включає соковиті пагони рослин, кору дерев, земляних черв'яків та культурні рослини. Через свою ненаситність ці гризуни можуть завдати значної шкоди сільськогосподарським культурам, особливо у великих колоніях, здатних повністю знищити врожай городів. Крім того, вони шкодять деревам, поїдаючи кору біля основи стовбура. У зимовий період водяні полівки роблять запаси їжі, що сприяє їх виживанню у холодну пору року. Через значної шкоди, яку водяні полівки завдають сільському господарству, з ними ведеться активна боротьба. Застосування отрут обмежене, оскільки вони можуть пошкодити рослини. На великих луках для відлякування використовують ультразвукові пристрої та капкани, а на невеликих приватних ділянках часто вдаються до допомоги котів. Такий комплексний підхід дозволяє ефективно контролювати чисельність цих гризунів і мінімізувати збитки для сільськогосподарських насаджень.
