Пастернак, відомий також як Живчик, є багаторічною трав'янистою рослиною роду пастернак родини окружкових. У дикій природі він широко поширений у Європі та Азії, включно з Україною, де зустрічається в природних умовах. У перший рік життя пастернак формує коренеплоди і розетку листя, а на другий рік розвивається стебло, суцвіття і насіння. Історично пастернак використовувався як у харчових, так і в лікувальних цілях на території більшої частини Європи, а в Україні з'явився в XVII столітті під назвою «польовий борщ». В даний час рослина культивується по всьому світу, хоча дикі форми зберігаються в Південній Європі, Туреччині, на Балканах і Кавказі.
Пастернак відрізняється високою холодостійкістю: коренеплоди добре зимують у ґрунті при достатньому сніговому покриві або при легкому окучуванні. Морозостійкість забезпечується високим вмістом сухих речовин, фосфору, калію і волокнистою структурою коренеплодів. Найкращі показники зимівлі демонструють сорти з довгими коренеплодами, у яких основна частина товща, а верхівка заглиблена в ґрунт на 4–5 см, на відміну від округлих сортів із заглибленням 1–2 см. Насіння пастернаку починає проростати при температурі від +5°C, сходи з'являються через 15–20 днів і здатні витримувати заморозки до -3...-5°C, тоді як дорослі рослини переносять морози до -7...-8°C.
Рослина світлолюбна, особливо на початковому етапі росту і розвитку. Пастернак вимогливий до вологості ґрунту, яка повинна бути рівномірно зволожена протягом усього вегетаційного періоду, однак надлишок вологи та близьке залягання ґрунтових вод негативно позначаються на його стані. Пастернак відноситься до групи пряних овочевих культур з високим вмістом сухих речовин, що робить його цінним як для кулінарного застосування, так і для використання в народній медицині.
