Люцерна Вавіловка 2 — це багаторічна кормова бобова культура з високою поживністю. В одному кілограмі люцернового сіна міститься 0,48 кормових одиниць і 103 грами перетравного протеїну, що робить її чудовим джерелом білка для тварин. У період стеблування вміст протеїну в зеленій масі досягає 21-22%, у фазі бутонізації — 18-19%, а в цвітінні — 15-17%. При цьому вміст клітковини варіюється від 25 до 39% на суху речовину. Завдяки здатності давати безліч нових пагонів від кореневої шийки, люцерна швидко відновлюється після скошування, забезпечуючи високий урожай зеленої маси. Ця культура вирізняється підвищеною посухостійкістю та зимостійкістю порівняно з конюшиною та еспарцетом, що робить її особливо придатною для вирощування в степових і південних лісостепових регіонах, а також можливою для північних районів України. Крім того, люцерна Вавіловка 2 є хорошим медоносом, здатним забезпечити медопродуктивність від 90 до 150 кг з гектара. Нектаровиділення залежить від умов навколишнього середовища, включаючи ґрунт і погодні фактори. За високих температур і достатнього зволоження ґрунту виділення нектару посилюється, що приваблює бджіл. Однак у посушливі періоди та за зниження температури до 10-12 °C нектар не виділяється. З одного гектара можна отримати 157-169 кг пилку, хоча бджоли збирають його неохоче через присутність у ньому специфічних речовин-репелентів. Посів люцерни рекомендується проводити ранньою весною в глибоко розпушений і очищений від бур’янів ґрунт. Норма висіву залежить від регіону, типу ґрунту та способу посіву: в лісостепу при рядковому суцільному посіві — 12-15 кг на гектар, при широкорядному — 7 кг, у степу — 5-7 кг. При поливі норми становлять 6-7 кг при широкорядному та 12 кг при рядковому посіві. Насіння заглиблюють на 5 см, що особливо важливо в посушливих районах для захисту молодих сходів від висихання. Сходи з’являються швидко, але на початковому етапі дуже чутливі до несприятливих погодних умов.
