Іва козяча Килмарнок – листяне декоративне дерево, щеплене на штамб з невеликою плакучою або зонтикоподібною кроною, що звисає до землі пагонами. Висота іви зазвичай становить 1,5–2 м, ширина аналогічна, проте ріст після щеплення може обмежуватися лише 20 см, а гілки піднімаються вгору на 50 см і одразу опускаються вниз. При регулярному обрізанні крона набуває пишної, зонтикоподібної форми, що робить дерево особливо привабливим у малих садах, топіарних ансамблях, алеях та як солітер біля водойм.
Листя іви Килмарнок слабозморшкувате, довгасто‑еліптичне, матово-зелене з сіруватоповстистими нижніми сторонами. Осіннє забарвлення листя – яскраве жовте. Цвітіння відбувається у березні–квітні до появи листків: голі гілки вкриваються пухнастими сірими «котиками», які з часом стають золотисто‑жовтими сережками з ніжним ароматом, створюючи ранньовесняний ефект.
Кора пагонів темно‑червоно-коричнева, при старінні стає сірою. Коренева система поверхнева, добре переносить засадження у пристовбуровому колі. Рослина невибаглива, але потребує багато світла і води; віддає перевагу помірно вологим піщано-глинистим ґрунтам від слабокислих до злегка лужних. Іва Килмарнок стійкий до забруднення повітря, морозів і не потребує зимового захисту. Для підтримки зонтикоподібної форми рекомендується весняне обрізання після цвітіння.
Сорт був знайдений у Великій Британії в 1850 році та отримав премію Garden Merit (AGM) Британського королівського садівничого товариства, що підтверджує його популярність і надійні декоративні якості. Завдяки своїй компактності та яскравому весняному цвітінню, дерево ідеально підходить для озеленення садів, парків, а також як горщикова рослина на патіо.
