Зміна клімату не знищить лижний сезон, але зробить його дорожчим та менш доступним для сільських громад
Підвищення витрат на штучне засніження та скорочення сезонів зашкодять доступності лижного туризму, що вплине на доходи гірських та суміжних сільських районів і їх агроекономіку.
Кліматичні зміни не означають кінець лижного спорту, але вже зараз підривають доступність галузі та прибутки суміжних сільських господарств, які залежать від туристичного сезону. Курорти все частіше вдаються до масштабного штучного засніження, щоб компенсувати меншу природну засніженість; це потребує значних енергії та води і стає витратнішим у теплішому кліматі.
Аналіз Blue Mountain (Онтаріо) показує, що навіть за умови досягнення цілі Паризької угоди (під 2°C), сезон може скоротитися приблизно на 8% до 2050 року. Для підтримання операцій курорту обсяги штучного засніження доведеться майже подвоїти, а вікно для ефективного виробництва снігу скоротиться, що підвищить експлуатаційні витрати.
Зростання витрат курортів, зокрема на енергетику й водопостачання для снігових систем, швидше за все ляже на плечі відвідувачів у вигляді дорожчих квитків і сервісів. Для сільських підприємств та постачальників у регіонах відпочинку це означає ризик зниження попиту на сезонні послуги, нерівномірні доходи і тиск на місцеві робочі місця.
Менші гірськолижні курорти, які не мають значних капіталів, можуть взяти кредити, щоб встановити сучасні системи штучного засніження. Це підвищить їхні фінансові ризики і може скоротити кількість конкурентів на ринку, сприяючи тривалому підвищенню цін та зниженню доступності послуг для місцевих жителів.
Демографічні дані за сезон 2019–20 демонструють нерівномірність доступу: 69% лижників і 61% сноубордистів ідентифікували себе як білі; опитування Національної асоціації лижних областей США показало, що 87,5% візитів були здійснені білими відвідувачами, лише 1,5% — люди афроамериканської спільноти. Також помітна розбіжність за доходами: понад 63% лижників і 55% сноубордистів мали доходи понад $75 000.
Ці соціально-економічні та кліматичні тренди мають прямий аграрний вимір: зниження притоку туристів та подорожчання відпочинку зменшує платоспроможний попит на місцеві продукти, сезонні фермерські ринки, послуги харчового ланцюга та робочі місця у суміжних сільських районах.
Автори публікації пропонують три тактики для збереження різноманітності та доступності: співпрацювати з місцевими організаціями, що працюють з менш представленими групами; взаємодіяти з неприбутковими рухами (наприклад, National Brotherhood of Skiers) для підключення нових громад до зимових видів спорту; а також вводити керівні посади з питань різноманіття, справедливості та інклюзії у структурах курортів. Це може допомогти захищати агроекономіку регіонів, яка залежить від туристичного сезону.
Матеріал підготовлено за дослідженням Brian P. McCullough (Texas A&M) та Lance Warwick (University of Illinois at Urbana-Champaign). Для агросектору важливо враховувати ці ризики при плануванні місцевих продовольчих ланцюгів і сезонної зайнятості.