Індонезія скорочує імпорт продовольства завдяки зростанню внутрішнього агровиробництва
Влада Індонезії заявила, що робить ставку на зростання внутрішнього сільгоспвиробництва, щоб зменшити залежність від імпорту продовольства та посилити продовольчу безпеку.
Заступник міністра сільського господарства Індонезії Сударьоно заявив, що уряд продовжує зменшувати залежність країни від імпорту продовольства, підвищуючи внутрішнє виробництво, зміцнюючи продуктивність сільського господарства та оптимізуючи використання земель. За його словами, така політика спрямована не лише на продовольчу безпеку, а й на те, щоб кошти, які раніше йшли на зовнішні закупівлі, залишалися всередині національної економіки та підтримували фермерів.
Посадовець озвучив цю позицію на Національній конференції з регіонального економічного розвитку в Джакарті. Він наголосив, що в минулому гроші витрачалися на збагачення інших країн через імпорт, тоді як тепер цей фінансовий потік має працювати на місцевих виробників. У такій логіці сільське господарство постає не лише як галузь продовольчого забезпечення, а як пряме джерело пожвавлення економіки в сільських регіонах.
У матеріалі наведено конкретні цифри, що показують масштаб попередньої залежності від імпорту. Індонезія особливо спиралася на зарубіжні поставки рису: близько 3 млн тонн у 2023 році та вже близько 4 млн тонн у 2024 році. Однак на тлі зростання внутрішнього виробництва уряд вирішив повністю закрити канал імпорту рису на весь 2025 рік, представивши цей крок як частину стратегії зі зміцнення самозабезпечення та національної продовольчої стійкості.
Міністерство сільського господарства повідомило, що державні запаси рису під управлінням логістичного агентства Bulog до третього тижня травня 2026 року досягли 5,3 млн тонн. Цей обсяг названо рекордним. Сударьоно пов’язав зростання резервів із загальним посиленням виробництва та скороченням імпорту низки стратегічних товарів, зазначаючи, що агросектор за таких умов стає одним із головних драйверів регіонального економічного зростання.
За словами заступника міністра, ефект цієї політики виходить далеко за межі зовнішньоторговельного балансу. Він стверджує, що збільшення виробництва та скорочення імпорту безпосередньо посилюють економічний обіг у сільських громадах, створюють нові робочі місця, відкривають додаткові бізнес-можливості та підвищують ділову активність у селах. У цій логіці аграрний сектор розглядається як галузь із широким мультиплікативним ефектом, здатна одночасно зміцнювати продовольчі резерви та розширювати зайнятість.