Індонезія зберігає експорт карбаміду на тлі стрибка попиту після перебоїв в Ормузькій протоці
Індонезія готова продовжувати експорт карбаміду, якщо внутрішній ринок забезпечений, оскільки закриття Ормузької протоки різко посилило зовнішній попит на добрива.
Індонезія заявила про готовність продовжувати експорт карбаміду на тлі зростання зовнішнього попиту після закриття Ормузької протоки. За даними ANTARA, міністр сільського господарства Анді Амран Сулейман повідомив, що одразу три країни запросили постачання індонезійського добрива. Заява прозвучала під час його візиту на склад Bulog Panaikang у Макассарі, де він перебував разом із заступником директора Bulog Маргою Тауфіком.
Міністр наголосив, що Індонезія залишається виробником карбаміду і здатна виходити на експортний ринок. Водночас загальний принцип залишається незмінним: спершу має бути повністю забезпечений внутрішній попит. Таку ж позицію раніше озвучував президент-директор PT Pupuk Indonesia Рахмад Прибаді. Після робочої зустрічі з комісією XI Палати представників 2 квітня він заявив, що експорт триватиме лише в тому разі, якщо внутрішні потреби країни закриті.
За оцінкою PT Pupuk Indonesia, нинішня ситуація дозволяє Індонезії допомагати сусіднім країнам, які зіткнулися з обмеженнями постачання. Закриття Ормузької протоки через регіональний конфлікт ускладнило закупівлі низки товарів, включно з нафтою та добривами. На цьому тлі країни-імпортери почали активніше шукати альтернативних постачальників поза найбільш напруженим маршрутом. Для Індонезії це створює вікно можливостей у регіональній торгівлі агрохімією.
Рахмад Прибаді нагадав, що серед попередніх напрямків експорту індонезійського карбаміду були Австралія, Індія та Філіппіни. За його словами, операційна виробнича потужність країни з карбаміду становить 8,8 млн тонн, а встановлена потужність сягає 9,4 млн тонн. Навіть на тлі різкого зростання світових цін, які піднялися приблизно з 400 до 800 доларів за тонну, Індонезія почувається стійкіше завдяки власному виробництву.
Компанія також оцінює експортну квоту приблизно у 1,5 млн тонн, наголошуючи, що розподіл залишатиметься гнучким і залежатиме від забезпечення внутрішнього ринку. Це означає, що Індонезія намагається одночасно втримати продовольчу й аграрну стабільність усередині країни та скористатися експортним попитом на тлі геополітичного шоку. Для ринку добрив в Азії такий підхід важливий, оскільки індонезійські обсяги можуть частково пом'якшити регіональний дефіцит, якщо проблеми з Ормузом затягнуться.