Індія шукає вихід із залежності від добрив через ефективність і біодобавки
На тлі нестабільних постачань Індія обговорює перехід від нарощування імпорту добрив до підвищення ефективності їх використання та підтримки біологічних рішень.
В індійській агрополітиці знову загострилося питання безпеки постачання добрив. У матеріалі The Hindu BusinessLine наголошується, що продовольча система країни з населенням близько 1,4 млрд осіб залишається чутливою до логістичних збоїв через Червоне море та Ормузьку протоку. Через це тема добрив переходить із суто галузевої площини в ширший контекст продовольчої стійкості.
Видання наводить конкретні показники: за сім місяців імпорт добрив зріс на 70% — до 22,3 млн тонн. За окремими продуктами динаміка була ще різкішою: для карбаміду вказано стрибок на 120%, для DAP — на 94%, а ціна DAP у вересні 2025 року піднімалася до 554 доларів за тонну. Для фермерів це означає підвищення витрат і додаткову цінову невизначеність у період планування польових робіт.
Окремо підкреслюється, що Індія як найбільший імпортер DAP стикається не лише із зовнішніми ціновими шоками, а й із внутрішньою проблемою ефективності використання елементів живлення. У публікації фігурує дисбаланс NPK 10:9:4 за орієнтиру 4:2:1. Така структура внесення, за оцінками авторів, погіршує стан ґрунтів, посилює втрати через вимивання та збільшує навантаження на бюджет субсидій.
Як альтернатива простому нарощуванню обсягів пропонується перехід до підвищення Nutrient Use Efficiency (NUE). У статті наголошується, що навіть покращення NUE на 10–15% може зменшити потребу в імпорті на мільйони тонн щороку. Окремий акцент зроблено на біодобавках до добрив: це не заміна мінеральних продуктів, а рішення, які підсилюють їхню віддачу через біологічні та біохімічні механізми.
Автори також звертають увагу на регуляторну прогалину: біодобавки не повністю вписуються ані в традиційні норми для добрив, ані в старі рамки для біодобрив. Тому пропонується сформувати науково обґрунтований регламент і паралельно перебудувати систему підтримки так, щоб вона стимулювала не просто обсяг внесення, а вимірюваний результат за ефективністю.
Підсумковий висновок матеріалу — поточна криза може стати точкою переорієнтації політики. Замість моделі «більше імпорту і більше субсидій» індійському АПК пропонується курс на якість агрохімічних рішень, відновлення ґрунтів і технологічну адаптацію виробництва. Для світового ринку це важливо, бо зміни у найбільшого імпортера прямо впливають на глобальний попит на добрива.