Індія входить у сезон харіф із ризиком дефіциту карбаміду
Нестабільні газові поставки змушують Індію перерозподіляти виробничі потужності карбаміду та готуватися до вищого субсидійного навантаження.
Індійський ринок добрив підходить до сезону харіф у напружених умовах через газові обмеження та зростання цін на карбамід. The Hindu BusinessLine нагадує, що харіф формує близько 60% річного агровиробництва країни, тож навіть короткостроковий збій у забезпеченні азотними добривами здатний вплинути на врожай і собівартість у масштабі всієї економіки.
Уряд намагається закрити ризики через внутрішній випуск. IFFCO перерозподіляє наявний газ так, щоб три з п’яти заводів працювали на повній потужності, поки два перебувають на плановому ремонті. Kribhco у Хазірі працює нижче можливостей через нестачу газу, а National Fertilizers експлуатує чотири з п’яти майданчиків із завантаженням близько 65%, бо завод у Нанґалі проходить техобслуговування.
Водночас ринок дедалі більше зосереджений на ціні, а не лише на фізичній доступності. У матеріалі вказано, що Індія потенційно може частково компенсувати обсяги поставками з Росії, США, Бразилії та Гаяни, однак це не знімає вартості ризику. Якщо до загострення світовий карбамід торгувався нижче 500 доларів за тонну, то тепер котирування підходили до 700 доларів, що тисне і на імпорт, і на внутрішню собівартість.
Попит залишається високим. У сезоні харіф 2025 потреба оцінювалася у 18,54 млн тонн, а фактичні продажі сягнули 19,32 млн тонн, тобто приблизно на 4% більше. Станом на 10 березня запаси карбаміду становили 6,15 млн тонн. За умови повторення торішнього випуску в квітні–вересні на рівні 14,48 млн тонн країна може пройти сезон без фізичного дефіциту, але з підвищеною ціновою турбулентністю.
Найбільший фіскальний виклик пов’язаний із субсидіями. На 2026–27 рік субсидію на карбамід закладено на рівні 1,16,805 трлн рупій, а складова для імпортного карбаміду вже збільшена більш ніж на 52%. За фіксованої ціни для фермера близько 267 рупій за мішок, дорожчий імпорт і високі LNG-котирування можуть вимагати додаткових бюджетних рішень навіть при стабілізації фізичних поставок.