Індії радять підвищити врожайність олійних культур, щоб стримати імпорт олії
Галузева асоціація SEA попередила, що Індії доведеться різко нарощувати врожайність олійних культур і активніше використовувати альтернативні джерела олії, інакше залежність від імпорту та багатомільярдний рахунок за закупівлі й надалі зростатимуть.
Індії потрібно суттєво підвищити врожайність олійних культур і активніше використовувати потенціал бавовникової та рисової олії, якщо країна хоче скоротити залежність від імпорту харчових олій у найближчі роки. Про це заявив президент Solvent Extractors’ Association of India Санджив Астана у щомісячному зверненні до членів асоціації, про яке повідомила BusinessLine.
За його оцінкою, у 2025/26 маркетинговому році Індія виробить рекордні 43,06 млн тонн олійних культур. Основний внесок у цей показник забезпечують ріпак і гірчиця, арахіс та соя. Однак навіть на тлі рекордного врожаю країна й далі імпортує майже 60% потреби в харчових оліях, адже попит підтримується зростанням населення, доходів і зміною структури споживання.
Астана попередив, що без зростання внутрішньої продуктивності імпортозалежність збережеться. За його словами, якщо Індія розраховує скоротити імпорт приблизно до 9,5-10 млн тонн до 2030 року, їй потрібно одночасно підвищувати врожайність і ширше залучати альтернативні ресурси, включно з бавовниковою та рисовою олією. Інакше нинішній рахунок за імпорт харчових олій на рівні 18-19 млрд доларів лише зростатиме.
Асоціація SEA вже передала свої пропозиції щодо цінової політики на сезон rabi голові Комісії з сільськогосподарських витрат і цін А. Ганешу Кумару. Серед ключових рекомендацій названо запуск цільової National Oilseeds Mission, прискорення диверсифікації посівів, ув’язку політики мінімальних закупівельних цін із завданнями зростання продуктивності та диверсифікації, а також більш агресивні інвестиції в технології.
Як доказ практичного ефекту Астана послався на проєкт SEA-Solidaridad із 3 тис. модельних гірчичних ферм, який, за його словами, уже продемонстрував вимірюване та масштабоване зростання продуктивності. Він вважає, що подібні підходи слід поширювати по всій країні, якщо Індія хоче посилити самозабезпечення олійною сировиною.
Окремо він звернув увагу на вплив зовнішньої кон’юнктури. Геополітична напруженість, зростання вартості фрахту та логістичні збої негативно позначилися на експорті шротів, але водночас відкрилися й нові можливості: Китай став найбільшим покупцем індійського ріпакового шроту, а Південна Корея зміцнила позиції важливого імпортера рицинових, ріпакових і соєвих шротів. Поставки до Бангладеш скоротилися, натомість закупівлі наростили Кенія, Німеччина, Непал і Франція.
Астана також зазначив, що дискусія навколо біотехнологій і ГМ-культур триватиме, але в усіх учасників ринку спільна мета — збільшити внутрішнє виробництво без шкоди для сталості, інтересів фермерів і довіри споживачів. Додатковим ризиком він назвав погоду: за прогнозу мусонних опадів на рівні близько 90% довгострокової норми критично важливими для цвітіння та формування бобів в олійних культурах стануть серпень і вересень. Будь-які збої в цей період можуть погіршити як урожай kharif, так і наступний rabi.