Європа оцінює ризик дефіциту добрив через війну навколо Ірану
Міністри сільського господарства ЄС обговорюють ризики для постачання добрив і собівартості продовольства після збоїв в Ормузькій протоці. Єврокомісія готує екстрені та довгострокові заходи підтримки ринку і фермерів.
Міністри сільського господарства країн ЄС 27 травня в Брюсселі обговорювали доступність добрив на тлі війни навколо Ірану та збоїв у світовій логістиці. Поштовхом стала нова Fertiliser Action Plan Єврокомісії, яка має одночасно пом'якшити зростання витрат для фермерів, підтримати виробництво всередині блоку та зменшити залежність від зовнішніх поставок. У центрі уваги опинився не стільки фізичний дефіцит у Європі, скільки ризик нового витка цінового тиску по всьому агропродовольчому ланцюгу.
За даними, наведеними в матеріалі Al Jazeera, у 2024 році Євросоюз імпортував близько 2 млн тонн аміаку, 5,8 млн тонн карбаміду та 6,7 млн тонн азотних добрив і сумішей. Водночас європейське виробництво азотних добрив також залежить від імпортного газу. Коли конфлікти у Перській затоці підвищують ціну газу, дорожчає і внутрішнє виробництво добрив у Європі, навіть якщо прямі поставки з Близького Сходу для ЄС відносно невеликі.
Блокада й перебої в Ормузькій протоці особливо чутливі тому, що цим маршрутом зазвичай проходить близько третини світової морської торгівлі добривами. Для ЄС прямий вплив обмежений: на країни Близького Сходу припадає лише близько 3 відсотків імпорту аміаку та 1-2 відсотки імпорту азотних добрив. Однак непрямий удар уже відчутний через зростання світових цін і подорожчання енергії. За даними публікації, ціни на азотні добрива в Європі зараз приблизно на 70 відсотків вищі за середній рівень 2024 року.
План Єврокомісії передбачає кілька блоків заходів. Йдеться про екстрену фінансову підтримку фермерів з аграрного бюджету ЄС, схеми ліквідності та більшу гнучкість щодо авансових виплат у межах Спільної аграрної політики. Паралельно Брюссель готує підтримку для тих господарств, що зменшують залежність від синтетичних добрив через ефективніше внесення та розвиток біологічних альтернатив. Окремо ЄС призупинив мита на частину азотних добрив, включно з карбамідом і аміаком, з країн, не пов'язаних з Росією та Білоруссю; йшлося про ставки 5,5-6,5 відсотка, а очікувана економія для імпортерів оцінювалася Reuters приблизно у 60 млн євро.
Не всі країни ЄС однаково вразливі. Ірландію названо однією з найчутливіших, оскільки вона майже не має власного виробництва добрив і сильно залежить від імпорту; у 2025 році країна ввезла 1,7 млн тонн добрив. Більш підготовленими виглядають Фінляндія та Швеція, де вже створюються або підтримуються запаси добрив, зерна, насіння і палива. Водночас усередині ЄС посилюється суперечка про те, наскільки далеко можна зайти у пом'якшенні вуглецевих та екологічних обмежень: Франція й Італія хочуть більшого полегшення для імпорту, тоді як Польща і Німеччина, де працюють великі виробники азотних добрив, побоюються шкоди для власної галузі.
Євросоюз поки не очікує негайного стрибка роздрібних цін на продовольство, оскільки частина фермерів використовує добрива, закуплені ще до нинішньої кризи. Але чиновники визнають, що ефект може проявитися пізніше: газ впливає на ціну добрив, добрива - на собівартість урожаю, а урожай - на ціну їжі, причому лаг може сягати шести місяців. Для агросектору це означає подальший тиск на маржу, а для європейської політики - ризик нової хвилі сільських протестів на тлі вже високих витрат на паливо, енергію та ресурси.