Дослідники: кліматичний слід рисових полів майже подвоївся з 1960-х
Автори нового дослідження пишуть, що викиди парникових газів із рисових чеків майже подвоїлися з 1960-х років. Водночас рис залишається базовою культурою для мільярдів людей, а скорочення викидів без втрати врожайності стає одним із головних викликів для галузі.
Рис залишається базовим продуктом більш ніж для половини населення світу, однак нова наукова робота показує й інший бік цієї культури. У статті The Conversation зазначено, що викиди парникових газів із рисових полів майже подвоїлися у світі з 1960-х років. У 2010-х роках середній обсяг таких викидів оцінювався приблизно у 1,1 млрд тонн у CO2-еквіваленті на рік, що автори порівнюють із річними викидами 239 млн автомобілів.
Дослідники наголошують, що рисівництво стало найбільшим джерелом викидів у сільському господарстві поза межами тваринництва. Головна причина полягає в тому, що затоплені ґрунти створюють умови для діяльності мікроорганізмів, які виділяють метан та інші парникові гази. Попит на рис і надалі зростає, тому значення культури для продовольчої безпеки не зменшується, а кліматичне навантаження на галузь стає дедалі помітнішим.
Автори пов’язують зростання викидів із двома великими тенденціями. Перша - розширення площ під рисом: понад половину глобального приросту викидів, за їхньою оцінкою, дало саме це. В Африці площі рисівництва з 1960-х років приблизно подвоїлися, що супроводжувалося дворазовим зростанням викидів метану. Друга тенденція - інтенсифікація технології: більше добрив і органічних добавок, продуктивніші сорти та щільніші посіви дають більше зерна, але одночасно посилюють емісію.
Окремо дослідження виділяє загортання рисової соломи та рослинних решток у ґрунт після збирання. Така практика покращує родючість, однак, за даними авторів, вона відповідала приблизно за 18% приросту сукупних чистих викидів рисівництва з 1960-х років. Додаткову роль відіграв і ріст застосування синтетичного азоту: після 2000 року використання азотних добрив збільшилося приблизно на 76%, що посилило викиди закису азоту. Навіть перехід частини господарств до періодичного осушення чеків знижує метан, але водночас дещо підвищує викиди оксидів азоту.
Водночас науковці вважають, що простір для скорочення викидів ще є. Якщо виробники повсюдно впровадять найкращі з уже доступних кліматично розумних практик, глобальні викиди рисівництва до середини століття можна скоротити приблизно на 10%. Але цього недостатньо для суттєвого стримування кліматичних змін, тому галузі потрібні нові рішення, які дадуть змогу одночасно втримати врожайність, зберегти воду та зменшити викиди у світовій системі виробництва рису, що швидко зростає.