Кліматичний стрес підвищує ризик одночасних збоїв у світових хліборобних регіонах
The Conversation попереджає, що світовий продовольчий баланс стає вразливішим не через один локальний неврожай, а через імовірність одночасного стресу в кількох ключових зернових регіонах.
У статті для європейського видання The Conversation, опублікованій 7 червня, дослідниця глобального врядування Екамджот Дхіллон описує нову загрозу для світового продовольчого ринку: система, розрахована на локальні, а не синхронні неврожаї, дедалі гірше витримує кліматичний тиск одразу в кількох ключових аграрних зонах. Матеріал важливий для аграрної економіки тим, що розглядає не лише врожайність, а й ризик поширення шоку через торгівлю, ланцюги постачання та ціни.
Авторка нагадує, що сучасна продовольча система спирається на обмежену кількість хліборобних регіонів. Серед прикладів названі північноамериканські прерії, український степ і північ Індії. Історично стійкість забезпечувалася тим, що збій в одному регіоні міг компенсуватися врожаєм в іншому. На думку Дхіллон, цей географічний буфер слабшає, оскільки кліматичні стреси дедалі частіше відбуваються одночасно.
У статті наводиться нещодавнє дослідження глобальних посух у хліборобних регіонах, згідно з яким імовірність одночасних посух у зонах виробництва кукурудзи в цьому столітті становить від 52% до 60% залежно від рівня викидів. Автори дослідження пов'язують цей ризик насамперед із довготривалим висушенням у Бразилії, Європі та США. Ключовий висновок полягає в тому, що глобальний продовольчий шок може виникнути навіть тоді, коли кілька регіонів переживають не екстремальну, а лише помірно важку посуху одночасно.
Дхіллон підкреслює, що вразливість посилюється структурою самої агропродовольчої системи. Проблема не обмежується тим, що посуха знижує врожай. Якщо один регіон стикається з дефіцитом, країни можуть запроваджувати експортні обмеження, а імпортери - переходити до запобіжних закупівель. У результаті торгові зв'язки, які в нормальних умовах підвищують ефективність, у кризі стають каналами поширення дефіциту та цінового тиску.
Окремий блок матеріалу присвячений концентрації ринку ресурсів для агросектору. Авторка пише, що чотири найбільші компанії контролюють приблизно 50-60% світового комерційного ринку насіння та близько 70% глобального ринку пестицидів. У стабільні періоди така концентрація здається ефективною, але за кількох одночасних збоїв вона зменшує кількість альтернативних маршрутів, постачальників і рішень, тобто послаблює реальну стійкість системи.
Стаття також нагадує, що продовольча безпека залежить не лише від полів, а й від безперервного руху насіння, кормів, добрив, засобів захисту рослин, зберігання, логістики, переробки та роздрібної торгівлі. Для країн, залежних від імпорту, це означає неприємний висновок: власна посуха навіть не обов'язкова, щоб відчути кризу. Достатньо, щоб збій стався за тисячі кілометрів в одному з ключових хліборобних регіонів, а далі швидко пройшов глобальною мережею постачання та ціноутворення.