Вовчок гіллястий

Батьківщиною виду вважається Середземномор'я, проте на сьогодні цей паразит поширений у більшості країн з помірним та субтропічним кліматом. Він надає перевагу легким, добре прогрітим ґрунтам, де успішно проростає насіння паразита.

Рослина має гіллясте стебло блідо-жовтого або синюватого кольору. Замість справжнього коріння у вовчка розвиваються гаусторії, які проникають у провідні тканини рослини-господаря, витягуючи з неї поживні речовини та вологу.

Для успішного розвитку вовчок потребує близькості коренів рослини-господаря, що виділяють специфічні речовини — стимулятори проростання. Без цього сигналу насіння паразита може роками перебувати у ґрунті в стані спокою.

Агротехніка боротьби базується на вирощуванні стійких сортів та дотриманні сівозмін з культурами, які не є господарями для вовчка. Важливим є очищення посівного матеріалу та ретельна дезінфекція сільськогосподарської техніки.

Цей паразит завдає величезної шкоди таким культурам, як тютюн, помідори, картопля, соняшник та горох. Пошкоджені рослини припиняють ріст, їхні плоди дрібнішають, а в особливо важких випадках рослини повністю гинуть.

Головною загрозою є висока насіннєва продуктивність одного паразита: одна особина здатна продукувати десятки тисяч мікроскопічних насінин. Вони легко переносяться вітром і водою, створюючи нові вогнища зараження на полях.

Боротьба ускладнюється тим, що більша частина циклу розвитку паразита проходить під землею. До моменту появи над поверхнею ґрунту шкода рослині-господарю вже завдана, і знищення стебла не рятує врожай.

Сучасні методи захисту включають використання біологічних препаратів, що містять гриби-антагоністи, та інтегровані системи захисту, що поєднують гербіцидну обробку з вирощуванням культур-пасток.

• Порушення фізіологічних процесів культурних рослин.
• Значні економічні збитки через втрату врожаю.
• Швидке поширення на великі території.