Таргіонієві

Ботанічно рослини цієї родини представлені гаметофітом у вигляді пласких, дихотомічно розгалужених таломів. Важливою ознакою є наявність складної системи повітряних камер, що дозволяють ефективно використовувати вологу. Репродуктивні органи часто захищені спеціальними структурами, які називаються інволюкрами, що забезпечує успішне розмноження навіть у складних умовах.

Ці мохи поширені в регіонах з помірним та тропічним кліматом. Вони віддають перевагу вологим, затіненим ділянкам, часто з’являючись на кислих або вилугованих ґрунтах. В агрономічній практиці поява Таргіонієвих на ріллі може свідчити про недоліки в управлінні водним режимом, такі як надмірне ущільнення або поганий дренаж.

Агротехнічні заходи щодо контролю Таргіонієвих зводяться до покращення аерації ґрунту та регулювання кислотно-лужного балансу. Оскільки ці рослини не мають прямої господарської цінності як продовольча культура, їх розглядають виключно як супутню рослинність, що вказує на певний екологічний статус ділянки.

Господарське значення цих мохів обмежене науковими дослідженнями та використанням як індикаторів забруднення середовища. Вони не уражаються типовими для сільськогосподарських культур шкідниками, оскільки мають специфічні метаболіти, що відлякують комах. Таким чином, Таргіонієві є стабільним елементом біоти, який не потребує спеціальних заходів боротьби.

• Розмноження за допомогою спор та вегетативне розмноження.
• Роль у формуванні первинного ґрунтового шару.
• Висока резистентність до несприятливих погодних умов.
• Взаємодія з мікроорганізмами у ризосфері.