Жовтвець шерстистий

Ботанічна назва рослини зумовлена наявністю густого опушення на стеблах та листках. Рослина формує розетку прикореневого листя, з якої навесні виростає квітконосне стебло з яскраво-жовтими квітками, що мають типову для роду будову оцвітини.

Культура віддає перевагу вологим та поживним ґрунтам, часто трапляється на ділянках з високим рівнем залягання ґрунтових вод. Завдяки своїй здатності переносити значне затінення, вона ефективно розвивається під пологом лісу, де інші трави можуть випадати з травостою.

У сільському господарстві цей вид не має промислового значення і вважається небажаною домішкою на сінокосах. Через вміст токсичних сполук, що викликають дерматити та розлади травлення, потрапляння великої кількості жовтцю до складу сіна знижує його якість та безпечність для худоби.

Агротехнічні заходи боротьби з жовтцем шерстистим на пасовищах включають осушення перезволожених ділянок та поліпшення структури ґрунту шляхом внесення добрив, що стимулює ріст злакових трав та витіснення менш конкурентоспроможних за цих умов видів.

Рослина досить стійка до шкідників завдяки своїм хімічним властивостям. Проте, за умов сильної вологості, на листках можуть з'являтися симптоми борошнистої роси, що негативно впливає на загальний стан вегетативної маси.

Серед комах-фітофагів певний вплив мають деякі види попелиць, які живляться соками рослини. Значної шкоди посівам або пасовищам цей вид зазвичай не завдає, тому специфічні методи боротьби проти нього рідко застосовуються в промисловому масштабі.