Псевдолепіколеєві

Природний ареал поширення цієї родини охоплює вологі лісові зони, де переважає помірний або тропічний клімат. Вони зустрічаються в екологічних нішах з високим рівнем вологості, часто займаючи поверхню стовбурів дерев, вологих скель або розкладеної деревини. У таких місцях вони утворюють щільні дернини, що запобігають ерозії ґрунту.

Ботанічна будова псевдолепіколеєвих відрізняється витонченістю: їхні пагони мають характерні розсічені листки, які сприяють ефективному вловлюванню води з туманів та опадів. Відсутність справжніх судинних тканин зумовлює залежність рослини від безпосереднього контакту з вологим субстратом та атмосферною вологою.

Щодо умов зростання, то ці мохи потребують стабільного клімату без різких коливань температур та тривалих періодів посухи. В агротехнічному сенсі їх не культивують, оскільки вони не мають промислового використання у харчовій чи технічній галузі. Проте вони є об'єктами досліджень у фітоценології як показники стану здоров'я лісових масивів.

Господарське використання псевдолепіколеєвих обмежується їх участю у формуванні торфовищ та збереженні водного балансу в гірських регіонах. Шкідники та хвороби для цих рослин практично невідомі, проте зміна кліматичних умов та забруднення навколишнього середовища є головними загрозами для їхньої популяції, що може призвести до зміни видового складу вразливих екосистем.