Таксиллус

Ці рослини є епіфітними напівпаразитами. Вони мають зелене листя і здатні до фотосинтезу, проте воду та мінеральні солі, необхідні для життя, отримують із ксилеми дерева-господаря за допомогою спеціалізованих органів — гаусторій.

Ареал розповсюдження роду охоплює переважно тропічні та субтропічні регіони Азії, включаючи Індію, Китай та країни Південно-Східної Азії. Вони віддають перевагу вологим лісовим екосистемам з м'яким кліматом.

В агротехнічному сенсі таксиллус не є культурою, а являє собою загрозу для лісового господарства та садівництва. Він може значно виснажувати плодові та декоративні дерева, сповільнюючи їхній розвиток.

Вимоги до умов існування специфічні: рослині необхідна висока вологість повітря для проростання насіння на гілках. Поширення насіння відбувається переважно птахами, які переносять липкі плоди.

Основною шкодою від таксиллуса є механічне пошкодження деревини та виснаження ресурсів господаря. Гілки, уражені цим паразитом, часто стають крихкими, а при сильному розростанні рослина може призвести до загибелі всієї гілки.

Боротися з цією рослиною вкрай складно через її глибоке проникнення в тканини дерева. Механічне обрізання уражених ділянок залишається єдиним радикальним і ефективним способом захисту насаджень.

У комерційних садах систематичний огляд крони є обов'язковим методом контролю. Раннє виявлення молодих проростків дозволяє уникнути великого зараження, яке потребує вже серйозного хірургічного втручання в структуру крони дерева.

Хімічні методи боротьби малоефективні, оскільки гербіциди, здатні знищити паразит, завдають критичної шкоди дереву-господарю. Тому агрономи роблять ставку на санітарну обрізку.

Враховуючи біологічну особливість таксиллуса, він рідко викликає повне знищення плантації, проте зниження врожайності в інфікованих садах може досягати 30-50% через перерозподіл поживних речовин на користь паразита.