Лофопіксидові

Ареал поширення родини охоплює вологі тропічні ліси Південно-Східної Азії. Рослини зустрічаються на островах Малайського архіпелагу, на Новій Гвінеї та сусідніх архіпелагах. Це середовище визначає їхні вимоги до навколишнього середовища: висока вологість, відсутність заморозків та постійна вегетація протягом року.

Морфологічно лофопіксидові представлені переважно дерев'янистими ліанами. Вони мають характерну будову стебла, що дозволяє їм підійматися по стовбурах інших дерев у пошуках сонячного світла. Листя у них чергове, а плоди мають спеціальні вирости — крила, які сприяють розповсюдженню насіння за допомогою вітру.

З точки зору агрономічних умов, вирощування таких рослин вимагає створення специфічного мікроклімату, що імітує тропічний ліс. Вони чутливі до пересихання субстрату та прямого ультрафіолетового випромінювання. Через специфіку зростання, промислове використання у відкритому ґрунті помірних широт є неможливим.

На сьогодні господарське значення лофопіксидових обмежене. Дослідники вивчають їхній потенціал як джерела біологічно активних речовин, однак до повноцінного впровадження у сільськогосподарський обіг ще далеко. Типових хвороб та шкідників, притаманних польовим культурам, для них не описано, оскільки вони існують у стабільних екосистемах.