Люпин
Lupinus L.
Люпин є холодостійкою культурою, тому сівбу розпочинають у ранні строки, як тільки ґрунт прогріється до 5–7°C. У більшості регіонів це відповідає першій половині квітня.
Вміст розділу
Люпин багатолистий
Lupinus polyphyllus Lindl.
Люпин багаторічний
Lupinus perennis L.
Люпин білий
Lupinus albus L.
Люпин вузьколистий
Lupinus angustifolius L.
Люпин деревоподібний
Lupinus arboreus Sims
Люпин жовтий
Lupinus luteus L.
Люпин карликовий
Lupinus nanus Douglas ex Benth.
Люпин Козентіні
Lupinus cosentinii Guss.
Люпин м'ясистий
Lupinus subcarnosus Hook.
Люпин мінливий
Lupinus mutabilis Sweet
Люпин Хартвега
Lupinus hartwegii Lindl.
Люпин
Рання сівба критично важлива, оскільки вона дозволяє рослинам максимально ефективно використовувати весняні запаси ґрунтової вологи. Затримка з посівом призводить до зниження схожості та розвитку кореневої системи в пересушеному шарі ґрунту.
Норма висіву залежить від виду люпину та способу обробітку, складаючи в середньому 0,8–1,2 млн схожих насінин на гектар. Насіння закладають на глибину 3–5 см залежно від механічного складу ґрунту.
Для покращення азотфіксації насіння люпину перед сівбою рекомендується обробляти нітрагіном (штамами бульбочкових бактерій). Це значно підвищує врожайність зеленої маси та зерна.
Технологія сівби зазвичай передбачає використання зернових сівалок із міжряддями 15 см для зернових сортів або широкорядний спосіб для насінницьких посівів.
Люпин належить до родини Бобові (Fabaceae) і цінується як високобілкова культура, здатна засвоювати азот з повітря завдяки симбіозу з бульбочковими бактеріями.
Культура висуває помірні вимоги до клімату, успішно зростаючи в регіонах з помірною температурою. Люпин досить посухостійкий, проте чутливий до надмірного зволоження ґрунту в період проростання.
Найкращими ґрунтами для люпину є легкі піщані та супіщані ґрунти з нейтральною або слабокислою реакцією. Він погано переносить карбонатні ґрунти з високим вмістом вапна, на яких розвивається хлороз.
Рослина має потужний стрижневий корінь, що проникає на глибину до 1,5–2 метрів, що дозволяє культурі видобувати важкодоступні елементи живлення з глибоких горизонтів ґрунту.
Люпин широко використовується як повноцінне джерело рослинного білка у тваринництві, а також як цінний сидерат для покращення структури та родючості ґрунтів.
Серед найбільш небезпечних хвороб люпину виділяють антракноз, фузаріоз та сіру гниль. Ці патогени здатні знищити значну частину посівів за умов вологої та прохолодної погоди.
Антракноз проявляється у вигляді темних плям на стеблах і бобах, викликаючи їхню деформацію та наступне відмирання. Для боротьби з ним критично важливий вибір стійких сортів та дотримання сівозміни.
З-поміж шкідників найбільшої шкоди завдають люпиновий довгоносик, росткова муха та попелиця. Вони пошкоджують як сходи, так і генеративні органи рослини, знижуючи потенціал врожайності.
Для захисту посівів застосовують інсектицидну обробку насіння та обприскування фунгіцидами при появі перших ознак епіфітотій. Моніторинг полів у фазі цвітіння є обов'язковою умовою захисту.
Дотримання просторової ізоляції від торішніх полів люпину дозволяє значно знизити інфекційне навантаження та ризик ураження хворобами.
Збирання люпину на зерно проводиться при настанні повної стиглості, коли вологість насіння знижується до 16–18%. Рослини повинні мати характерний бурий або сірий колір бобів.
Пряме комбайнування є кращим способом збирання, проте при нерівномірному дозріванні посівів допускається роздільний метод із попереднім скошуванням у валки.
Оптимальні оберти барабана комбайна мають бути знижені для запобігання механічному пошкодженню насіння. Травмування оболонки насінини веде до втрати схожості та ураження пліснявими грибами.
Після збирання насіння потребує негайного очищення та сушіння до кондиційної вологості. Зберігання зерна люпину здійснюється у сухих, провітрюваних приміщеннях для виключення псування.
Зелену масу на сидеральні цілі заорюють у ґрунт у фазі цвітіння, коли накопичення органічної речовини та азоту досягає максимальних показників.