Десмодіум пазушний
Довідник · Культури

Десмодіум пазушний

Desmodium axillare

Десмодіум пазушний належить до родини Бобові (Fabaceae) і є багаторічною рослиною, що має схильність до інтенсивного розростання. Рослина формує стебло, яке легко вкорінюється, що дозволяє їй швидко заповнювати вільний простір на ділянці.

0 позицій

Вміст розділу

Нічого не знайдено за обраними фільтрами. Спробуйте змінити запит.

Десмодіум пазушний

Терміни сівби традиційно припадають на початок сезону дощів. Це забезпечує необхідний рівень вологості для проростання насіння та формування потужної кореневої системи у перші тижні розвитку культури.

Для покращення схожості насіння рекомендується проводити скарифікацію, оскільки воно має тверду оболонку, що перешкоджає швидкому поглинанню води. Глибина загортання насіння у ґрунт не повинна перевищувати 2 сантиметрів.

Посів здійснюють рядовим способом або шляхом підсіву в існуючі пасовищні суміші. Оптимальна відстань між рядами залежить від мети використання: для отримання зеленої маси або як ґрунтопокривна культура.

Рослина має здатність вступати у симбіоз із бульбочковими бактеріями, що забезпечує фіксацію азоту з повітря. Це робить її важливою культурою для покращення родючості ґрунтів у тропічних умовах.

Ця культура походить з тропічних районів Америки та потребує відповідних кліматичних умов для повноцінного розвитку. Температурний діапазон у межах 20–30 °C є найбільш сприятливим для вегетації.

До ґрунтів десмодіум не дуже вибагливий, проте найкращі результати показує на добре дренованих родючих землях з кислою або слабокислою реакцією. Рослина не переносить тривалого затоплення, тому ділянки з високим рівнем підґрунтових вод є небажаними.

Важливою особливістю десмодіуму є його тіньовитривалість. Він з успіхом вирощується під пологом дерев, наприклад, на плантаціях кави або какао, що робить його незамінним елементом агролісомеліорації.

Забезпечення достатньою кількістю опадів є критичним фактором для врожайності. Хоча культура відносно стійка до короткочасних посух, тривалий дефіцит вологи значно гальмує ріст біомаси.

Захист від прямих морозів є обов'язковим, оскільки рослина є суто теплолюбною. Навіть незначне зниження температури нижче 0 °C може призвести до відмирання надземної частини рослини.

Використання десмодіуму пазушного як кормової культури забезпечує тварин високоякісним білком. Вміст протеїну в сухій речовині є значно вищим, ніж у багатьох злакових травах, що робить його цінним компонентом раціону.

Урожайність зеленої маси може варіюватися залежно від умов вирощування та частоти укосів. В середньому показники врожайності дозволяють забезпечити значні обсяги кормів для великої рогатої худоби та дрібних жуйних тварин.

Культура чудово витримує випасання, швидко відростаючи після інтенсивного скошування. Це дозволяє використовувати ділянки протягом тривалого часу без необхідності періодичного пересіву.

Крім кормового значення, рослина виконує функцію зеленого добрива. Вона збагачує ґрунт органікою та азотом, що позитивно впливає на врожайність наступних культур у сівозміні.

У сільському господарстві також цінують здатність десмодіуму запобігати ерозії ґрунту. Завдяки розгалуженій системі стебел, він створює щільний килим, який захищає поверхню землі від руйнівного впливу злив.

Антракноз є однією з найпоширеніших хвороб, що вражає листя в умовах високої вологості. Ураження призводить до передчасного опадання листків та зниження загальної поживної цінності корму.

Різноманітні шкідники, зокрема листогризучі комахи, можуть завдавати шкоди в період активного росту. Регулярний моніторинг стану посівів дозволяє вчасно виявити осередки ураження та вжити заходів.

Наявність нематод у ґрунті може обмежити розвиток кореневої системи. Для боротьби з ними рекомендується сівозміна та уникання вирощування культури на одному місці протягом багатьох років.

Перезволоження ґрунту сприяє розвитку кореневих гнилей. Тому планування системи водовідведення є ключовим етапом підготовки площ перед сівбою десмодіуму.

Конкуренція з боку агресивних видів бур'янів може спостерігатися лише у фазі сходів. Надалі розвинена культура здатна самостійно витісняти більшість конкурентних рослин на пасовищах.