Плеріidium шилоподібний

Біологічно це дрібний мох, який формує невеликі дернинки на поверхні ґрунту. Його листки мають характерну шилоподібну форму, що дало назву виду, і виконують роль основних органів фотосинтезу.

Ареал розповсюдження охоплює помірні кліматичні зони, де вид зустрічається на вологих полях, узбіччях доріг та на порушених ділянках лісових ґрунтів. Він віддає перевагу ділянкам, де конкуренція з вищими рослинами мінімальна.

Вимоги до ґрунту включають наявність стабільної вологості та відсутність надмірної засоленості. Оптимальний ріст спостерігається на мінеральних ґрунтах, які здатні утримувати вологу протягом вегетаційного періоду.

Агрономічний аспект вивчення виду полягає в тому, що він є природним стабілізатором ґрунтового покриву. На закинутих сільськогосподарських землях він виступає першопоселенцем, підготовлюючи субстрат для подальшого заселення вищими рослинами.

Головною загрозою для існування плеріidiumа в агроекосистемах є інтенсивна хімічна обробка. Гербіциди, що використовуються для боротьби з бур'янами, є токсичними для мохоподібних та швидко знищують їх колонії.

Оранка та інші види інтенсивного обробітку ґрунту фізично знищують дернинки моху. Оскільки вид розмножується спорами, порушення поверхневого шару ґрунту може призвести до зміни мікроклімату, непридатного для проростання.

Застосування високих доз мінеральних добрив призводить до зміни хімічного складу ґрунтового розчину, що негативно впливає на крихку структуру талломів цього виду.

Зміна гідрологічного режиму внаслідок меліорації призводить до швидкого висихання місць зростання. Відсутність води впродовж тривалого часу є фатальною для плеріidiumа, який втрачає здатність до фотосинтезу.

Надмірна щільність засівання культурними рослинами створює затінення, яке є критичним для світлолюбного плеріidiumа шилоподібного, обмежуючи його розвиток.